Тиждень тому, коли Бущина вдруге оговтувалась від останніх витівок зими, журналісту "Волі народу" зателефонували. "Їдемо на порятунок лелек у Полтву, – пролунало у слухавці, – ви з нами?". Не роздумуючи, відповідаю: "Звичайно" і вже за кілька хвилин разом із начальником ДПРП-14 м.Буськ Романом Іваськівим і начальником управління ветмедицини у Буському районі Ігорем Белеєм прямуємо автівкою до місця скупчення бузьків. Не забули прихопити зі собою й корм – аж два величезних мішки риб'ячих голів для порятунку птахів надав Буський консервний завод. У Полтві ж, за повідомленням обласної рятувальної служби, зупинилось близько сорока птахів. Звертаємось за допомогою до голови сільської ради. "Де саме зараз птахи? – запитуємо у Марії Невмержицької. А вона тільки знизує плечима: "Наразі невідомо, усім селом шукаємо. Люди у нас такі, що не дадуть чорногузам загинути".
Виявляється, два дні тому, у той час,коли вирувала стихія, не лише місцеві, але й пасажири електрички бачили зграю лелек у заплаві поблизу колії. Навіть вдалося полічити зморених птахів – аж 37. "Очевидно, хтось зателефонував на центральний пункт "101", – каже Марія Володимирівна. – Але вже сьогодні на тому місці дзьобастих не видно. Очевидно полетіли краще місце шукати?". "Один із сільських депутатів Віктор Калиняк навіть вирушив на їхні пошуки, але туди, де вони могли осісти, без лижів не потрапиш. Та можемо піти і пересвідчитись», – пропонує сільський голова. На що ми погоджуємось.
Дорога навпростець – більше кілометра. Сніг по коліна. Але йдемо, бо твердо вирішили допомогти птахам. Минаємо колію й оглядаємо все довкола. Ні, немає. Чорнокрилих і справді слід простиг. А ми ж їм їжу привезли. Шкода. Залишається сподіватись, що на новому місці, де зупиняться пернаті, люди також прийдуть на допомогу.
А ми прямуємо до місцевої водойми, де давно оселився бузько Петька (на знімку), як його лагідно називає господар ставка Анатолій Смик. Рибу залишаємо для полтв'янського чорногуза, який, до слова, під час хурделиці підняв на ноги ледь не півсела разом з усіма працівниками сільради. Птаха шукали до пізньої ночі, аби вберегти від стихії. Але той нікому не дався в руки. Утік, сховався. Гордий. І зараз зверхньо поглядає на чужих, перелітаючи з берега на берег. Близько не підпускає. "Чекає на свою пару, – каже Анатолій Петрович, – ось прилетить його лелеченька і оселиться пара у гнізді. Поки що парубкує".
Ми ж повертаємось додому, так і не виконавши свою місію. Рятувати ж бо нікого. Та й загалом з кожним днем все тепліше, отож від холоду бузькам потерпати не доведеться. Хіба що від виснажливого перельоту і голоду. Та кожен у своєму селі може допомогти чорнокрилим, підгодувавши їх. Ідеальна їжа для лелек – жива прісноводна або відігріта морожена риба, м'ясо і, звичайно, миші та жаби. Останніх вони вполюють собі самі. А ось варену картоплю, хліб і зерно бузькам давати не рекомендують, бо матимуть птахи проблеми зі стравоходом. Пам'ятайте, чорногузи – не вегетаріанці. А ще відганяйте від птахів собак. Допоможіть живим символам нашого бузецького краю перезимувати цю весну.
Ірина ГАЄВСЬКА
