Головна Цікаво Лишень бесідами біді не допоможеш

Лишень бесідами біді не допоможеш

589

Сьогодні в районі, як і по всій Україні, впроваджуються нові соціальні ініціативи Президента,  які націлені на  повне охоплення увагою найуразливіших громадян. Для цього торік в листопаді Буський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді поповнився двома десятками фахівців із соціальної роботи. Мета їх діяльності – раннє виявлення проблемних сімей та вчасне надання їм підтримки.

Адресна допомога –європейський зразок

Кожному, без сумніву, хотілось би, щоб життя було кращим, світ – добрішим. Та є речі, які відбуваються незалежно від нашого бажання – зростають ціни, дороге лікування, безробіття, алкоголізм, дитяча бездоглядність і т.д. В таких ситуаціях – вислухати, підказати, поспівчувати у біді – лише маленька частинка того, що можна зробити. Тим паче, що люди зневірились – їм потрібна реальна допомога – не словом, а ділом. Це і передбачає соціальна політика держави: забезпечити турботою та підтримкою тих, хто потребує допомоги. Не таємниця, що в Україні така політика поки що малоефективна. В європейських країнах соціальну роботу сформували ще 50 років тому, а в нас вона перебуває лише на стадії становлення та удосконалення. Аби змінити ситуацію, ініційовано комплексні зміни у цій сфері, які передбачають перехід від надання пільг до адресної допомоги, що має наблизити українську соціальну службу до європейського зразка.

Нові кадри поспішають на допомогу

Отож, для своєчасного раннього виявлення сімей та осіб, котрі опинилися у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, в Буському районі на 27 адміністративно-територіальних одиницях ввели 19 посад фахівців із соціальної роботи (на їхнє утримання у 2012 р. в районному бюджеті було передбачено 657,9 тис. грн, в цьому – сума зросла до 682,3 тисячі). По двоє закріплені за Буськом та смт.Красне, а 15 – розподілені таким чином, аби на одного фахівця припадало 1,5 тисячі населення. Відтак постає питання: "Чи справляються нові кадри із таким навантаженням?". У Буському районному центрі соціальних служб переконують, що так. Результат цієї роботи – суттєве зростання кількості нововиявлених і охоплених соціальним супроводом сімей. Ось про що звітує ця служба: "За невеликий період практичної роботи у районі було виявлено 31 сім'ю (в них 57 дітей), які опинилися у складних життєвих обставинах. Окрім цього, 69 сімей, в яких виховується 171 дитина та 15 осіб, охопили соціальним супроводом. Цим сім'ям та 158 особам, які засуджені до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, надали 1052 соціальні послуги. Зокрема, з'ясували та усунули причини, які спричинили складні обставини; провели профілактичну роботу щодо недопущення повторного злочину; провели бесіди про дотримання норм поведінки у вечірній час; приділили увагу проблемам у вихованні дітей; провели інформаційно-просвітницьку роботу щодо ведення здорового способу життя та профілактики негативних явищ; провели бесіди щодо розвитку інтересів та організації дозвілля та багато інших бесід."

Нова модель

Тож, якою ж тепер є нова модель соціальної роботи, за якими напрямками працюють та як реально допомагають нужденним, у розмові із в.о. директора, начальником відділу соціальної роботи Буського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Надією Адамчук:

"Клієнти фахівців із соціальної роботи – люди різного віку з "широким колом" життєвих проблем.  Але основна наша  увага спрямована на роботу зі сім'ями, в яких є діти. Протягом року соціальною роботою охопили 38  дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (їм надано 98 соціальних послуг). Під соціальним супроводом перебували 5 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та 4 сім'ї опікунів (в них 5 дітей). Не залишили поза увагою й інвалідів – це 459 сімей. Фахівці проводять і  групову роботу (тренінги, лекції, відеолекторії) з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі (алкоголізм, тютюнопаління, наркоманія) та соціально- небезпечних хворіб (ВІЛ/СНІД, туберкульоз) в ЗОШ  І-ІІ та І-ІІІ ст. нашого району – а це 2478 учнів 5–11 класів."

Соціальні паспорти

Також ми дізналися, що Міністерство соціальної політики виступило з ініціативою запровадити паспорт соціальних потреб ветерана, в якому була б вказана вся інформація про людину: від місця проживання до потреб у матеріальній допомозі та соціальних послугах та всі види необхідної допомоги: ремонт житла, лікування та ліки тощо. Наші фахівці  із соціальної  роботи такі паспорти мають, проте в них вся інформація не про людей, які опинилися в складних життєвих обставинах, а про підпорядковану їм територію . На людей складають акти – соціальне інспектування. "Акт має два розділи, – роз'яснює  Надія Адамчук. – Перший – обстеження житлово-побутових умов, другий – оцінка потреб сім'ї. Тобто, перелік того, що потрібно людині, аби вийти з кризової ситуації. На засіданні дорадчого органу, який діє в Буській РДА, вирішується – чи брати ту чи іншу сім'ю під соціальний супровід, чи ні. Якщо так, то фахівець відповідно до оцінки потреб складає план і починає працювати, тобто, проводить бесіди, надає консультації".

В Англії, Німеччині, Італії, Франції, Данії створено відповідні моделі надання соціальних послуг через державні та недержавні інститути. Чітко виділено два рівні – організація і практична реалізація, тобто, надання послуг. Спершу проблему вивчають, здійснюють моніторинг, забезпечують фінансування, проводять тендер. Організації, які його виграли, втілюють у життя проект і надають клієнтам реальну підтримку: від допомоги у ремонті квартири до влаштування на роботу і т.д.

А що маємо ми?

Сьогодні левову частку фінансів спрямовано на створення в областях соціальних центрів, які об'єднують єдиний ланцюжок: притулок – відділ реінтеграції – гуртожиток – готель, тобто, соціальне житло. Такі центри забезпечать дахом над головою всіх, хто опинився у скрутному становищі. Звичайно, район – не область, але в ньому також живуть люди, котрим вкрай необхідна допомога. Достатньо навести лише один приклад – сім'ї з маленькими дітьми живуть у небезпечному аварійному будинку (навпроти гімназії) і нікому до цього немає діла. Невже це не кризова ситуація? В даному випадку бесідами та консультаціями не допоможеш, людям необхідна реальна допомога – житло, якого в місті, на жаль, немає. Варто згадати, як кочували люди, коли згорів гуртожиток, що на вул.Надсяння. Зрештою, вони і сьогодні нічого конкретного не мають – повітря є повітрям.

А як і яким чином можуть соціальні служби вирішити проблему дітей? Не секрет, що в Україні, зокрема і в нашому районі, при живих батьках збільшується кількість дітей, позбавлених батьківського піклування, "процвітають" сім'ї, де за дітьми ніхто не дивиться; разом із розміром виплат при народженні дитини збільшується й кількість неблагополучних сімей. Здебільшого приріст населення відбувається за рахунок тих, хто зловживає алкоголем, не бажає працювати – для таких народження дітей стало неофіційним бізнесом. У таких сім'ях складно формувати навички батьківства, адже наші закони не забороняють народжувати матерям, котрі позбавлені батьківських прав до двох, трьох попередніх дітей, які утримуються за рахунок держави у школах-інтернатах, дитбудинках.

Щоб мрії збувалися

Сьогодні наша соціальна допомога перебуває лише на стадії становлення, тож маємо надію, що позитивні результати в допомозі ще попереду. Хоча, за словами Надії Адамчук, за 9 місяців цього року було знято із соціального супроводу 11 сімей з досягненням позитивного результату. Окрім цього, під соціальним супроводом  Буського районного  центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді перебувають дві  прийомні  сім'ї  (2 дітей) та дитячий будинок сімейного типу (6). В жовтні цього року батьки-вихователі разом зі своїми вихованцями взяли участь в акції "Тато, мама і я – спортивна сім'я", яка проходила в смт. Підкамінь, що на Бродівщині, та мали краєзнавчу екскурсію селищем. Зараз проходить акція "Напиши листа Миколаю". Працівники соціальної служби збирають листи від дітей з прийомних сімей та дитячого будинку і передають їх благодійній організації "Мальтійська служба допомоги у Львові", яка й виконує бажання дітей.

Як бачимо, робота соціального працівника непроста. Для них важливо не лише виявити сім'ї, які потребують соціальної підтримки, а й працювати над поліпшенням самого соціального супроводу, надати людині поштовх до самостійного повноцінного життя.

Інна  ПАЛАМАР