Головна Духовне Вшанування пам’яті Маркіяна Шашкевича в Галичині проігнорували УГКЦ та ЗМІ Львівщини

Вшанування пам’яті Маркіяна Шашкевича в Галичині проігнорували УГКЦ та ЗМІ Львівщини

226

У першу неділю серпня – цьогоріч 3 серпня – на Білу гору до Маркіяна знову зійшлися ті, для кого це святе місце є своєрідним духовним джерелом віри та наснаги – і ніщо не може змінити для них оцей рух вгору – до пізнання перш за все себе. Дуже влучно сказав з цього приводу владика Бенедикт, який, до речі, вже вчетверте відправляє Святу Літургію тут, біля Хреста: "Маркіян багато зробив для громади, але при своєму житті він не побачив плодів цієї праці. Так само і ми: щось робімо, результати будуть".

Власне, з цього оптимістичного месиджа хочу почати свої цьогорічні роздуми з Білої гори, внутрішню потребу в сходженні на яку заклав у мені батько 25 років тому коли, власне, і було відновлено давню традицію вшанування пам'яті Маркіяна Шашкевича в Галичині (вшанування пам'яті великого галицького поета, який перший своєю рідною мовою і піснею пробудив галицьких русинів до нового життя було започатковане 6 червня 1892 р. на відкритті філії товариства "Просвіта" у Кам'яниі-Струмиловій. Потім було перенесення тлінних останків з Новосілок до Львова, а восени 1911 року вперше відбулась величезна проща на Білу гору, якою галичани підтвердили культ Шашкевича).

Шкода, правда, що і цьогорічна мистецько-патріотична духовна акція "Від Маркіяна – до Тараса" по суті була проігнорована як греко-католицьким священицтвом (хоч йшлося про 25-ліття виходу УГКЦ з підпілля), так і засобами масової інформації (приміром, обласні інтернет-ресурси навіть не поінормували про подію). Мало було і людей – якихось декілька сотень, хоча тут, на горі, немилосердна 40-градусна спека не так дошкуляла, як внизу. Натомість прийшли ті, хто сюди завжди приходить. Багато хто згадував при цьому події 25-річної давності, коли гора була буквально "обліплена" зі всіх боків людом.

Про цей період, коли ми ще були молодими романтиками, відома в Надбужжі людина Євген Мороз (на знімку зліва) згадує без зайвої ейфорії: "Тоді було всена-родне піднесення, усі вимагали змін. Ось-ось мала народитись незалежна Україна. Було багато сподівань, які й донині не збулись. Але це довгий процес, бо бачимо, що не всі хочуть, аби Україна була незалежною. Останні події, які принесли стільки крові та смертей, переконаний, змінять багатьох, зокрема на Сході, які усвідомили нарешті, що несе їм Росія".

Щодо самої організації акції, то вона була краЩою, аніж торік насамперед тим, Що нарешті на горі облаштували справжню сцену – велику, на підвищенні. Отож усіх було добре видно і чути. У мистецькій частині взяли участь і наші йосигцвчани. Від влади виступив наш Йосип Ситник – заступник голови ОДА. Промова його була досить лаконічною (на відміну від нардепок), але суттєвою, акцентованою і на часі. Зокрема, він говорив про фундамент, на якому має будуватись держава – т.зв. "первні" – це віра і мова. Ці підвалини заклали для українців Маркіян і Тарас. І маємо пам'ятати, що людина наснажена цими постулатами, стає особистістю, народ – нацією, а країна – державою. «Нація перемагає лише тоді, коли її еліта наснажена ідеєю націоналізму», – завершив свій виступ Й.Ситник.

Про сучасну війну, яка є незвичною за своєю природою, говорила народний депутат Галина Чорна. Нагадала про те, що Москва не пробачила нам, що Україна не бажає залишатись у її "стійлі". Тому й до нас підкрадаються, обстрілюють з чужої території, знищують все і вся. Але нам має допомогти і той Мар-кіянів камертон, налаштований на те, аби підняти у нас віру у власні сили.

"Воскресити людину можна лише силою його духу, – продовжила виступи на горі народний депутат Ірина Фаріон. Зрозуміло, що у кожного є своя мотивація прийти сюди. Для неї – це "ніби відчути дихання свого краю".

За цим, переконаний, сюди прибула і бущанська делегація (на знімку внизу), яка стала своєрідним центром святкування завдяки свіжим креативним ідеям наших просвітян, зокрема Л.Ці-хоцької, які впродовж останніх років так і нуртують на горі. їх підтримують і пластуни. Згадаймо банер з великим портретом М.Шашкевича, згодом вишитий рушник з усіх місцевих рад Бущини. А цьогоріч це був великий національний стяг. Не могли не помітити такого креативу і народні депутати, які разом з бущанами створили своєрідний "патріотичний майдан", ідентифікований як територія українства (на знімку вгорі).

Чомусь переконаний, якби Бу-щина була організатором прощ, то вони були б суттєво кращими і мали би більший резонанс не лише на Львівщині за своєю значущістю. Це, до речі, підтвердили організовані владою і громадськістю району заходи до 200-ліття Маркіяна Шашкевича.

Микола ІВАНЦІВ.

Знімки автора