Головна Духовне Свята місія у Красному

Свята місія у Красному

277

2016 рік Папа Франциск оголосив роком Божого Милосердя. Тож це Святий Рік, коли ми маємо особливу нагоду увійти до храму Божого Милосердя. У біблійній традиції Старого Завіту знаємо про Святий Рік, який називався ювілейним роком. Він випадав кожні 100 років, а потім кожні 50 років, згодом — кожні 25 років. Під час ювілейного року відновлювалась рівність усіх синів Ізраїля. Тобто сім’ї, які втратили майно чи навіть свободу, через борги, отримували нові можливості. Церква надала цьому єврейському ювілейному рокові нового — духовного значення. Ювілей полягає у загальному прощенні, у відпущенні гріхів, доступному для всіх, у можливості відновити взаємини з Богом та з ближнім. Таким чином, Святий Рік – це нагода для поглиблення віри та оновлення християнського свідчення, можливість відчути радість прощення Милосердного Отця, як її відчув євангельський блудний син. Свято супроводжували багато спонсорів та меценатів, головним з яких був, за що всі присутні були дуже вдячні і побажали їм великого процвітання та божого милосердя.

З нагоди цього Святого Року у селищі Красному Буського деканату на прохання настоятеля храму святого пророка Іллі о.Стефана Жукровського і з благословення єпископа Сокальсько-Жовківської єпархії Михаїла Колтуна відбулася Свята місія «Милосердні, як Отець». Місію провели отці Редемптористи разом із сестрами Пресвятої Родини: о.Петро Ковальчук, о.Віталій Олещук, о.Віталій Метельський, сестри Софія і Якинта. Ця особлива подія у житті місцевої громади притягнула до себе увагу не лише парафіян, але й мешканців навколишніх сіл.

У неділю відбулася урочиста зустріч місіонерів і чудотворної ПРОСТРІЛЕНОЇ ікони Божої Матері Неустанної Помочі, а також молебень до Божої Матері і вступна місійна наука про відновлення людської душі, яке необхідне у нашій подорожі до вічності. Кожен день місії був присвячений певній темі і мав своє гасло, яке глибоко розкривали у науках проповідники. Місійні науки виголошувалися на богослужіннях зранку і ввечері. Протягом дня місіонери відвідували хворих по домах і в лікарні, проводили зустрічі з дітьми та молоддю в дитячому садочку і в школі. Щовечора відбувалися станові науки для окремих груп вірних: для чоловіків, для жінок, для людей похилого віку, для дітей, для молоді.
Кожен день тижня мав свою тему, яка виражалася у цитаті зі Святого Письма.
Понеділок був присвячений темі Божої Любові: «Так Бог полюбив світ» (Ів.3,16).
Вівторок проходив під гаслом: «Як же згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем Ісуса Христа» (1Ів.2,1). Того дня відбулося молитовне чування, присвячене Пресвятій Богородиці. Всі учасники своїми молитвами творили живу вервицю, яку символічно виражали свічкою — як тим світлом і теплом, яке повинно виходити від наших молитов і освітлювати і зігрівати тих, хто поряд з нами.

Середа свято Різдва Пресвятої Богородиці: «Я є Дорога, Правда і Життя» (Ів.14,6). Місійна наука про Пресвяту Богородицю як Ту, що допомагає нам прийти до свого Сина. Ввечері відбулася станова наука для чоловіків. Також була місійна наука про важливість Пресвятої Богородиці в нашому житті. Цього вечора вірні відновили свої обітниці, дані Богові в таїнстві Хрещення.
Разом із громадою УАПЦ та настоятелем їхньої храму о.Юрієм відбувся спільний похід до фігури Божої Матері із чудотворною іконою Неустанної Помочі. Численна кількість вірних, які взяли в ньому участь, з піснями пройшли темною вечірньою дорогою, де в надзвичайно піднесеному настої склали свої молитви до Пресвятої Богородиці за Україну і за мир. На завершення молитовного дня відбулася зустріч з молоддю.
Четвер був днем родини: «У Мені перебувайте – а Я у вас!» (Ів.15,4). Служилася Літургія за мир в Україні і відбулася станова наука для жінок. Ввечері — молебен до Христа Чоловіколюбця і місійні науки для родин.
Також відбулося відновлення подружніх обітниць, під час яких всі подружні пари мали можливість перенестись духовно в цей час, коли кожен з них складав ці слова клятви перед Богом і одне перед одним, заново усвідомити у собі відповідальність за іншу людину, з якою свого часу вирішили поєднати життя. Храм Пророка Іллі був наповнений не лише подружніми парами, які нещодавно обвінчалися, але й тими, які вже мають онуків і навіть правнуків. Багато сивочолих пар зі сльозами на очах відновлювали свої подружні обіти і в душі дякували Богові, що вони у вірності і любові змогли пройти цю життєву дорогу. Молодші подружжя просили Божої допомоги в цей нелегкий і дуже часто навіть підступний час для подружжя.
П’ятниця була присвячена покликанням до Богопосвяченого життя: «Хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого» (Мк.8,34). Відбулася місійна наука про монаше покликання, а ввечері — зустріч ікони із вмонтованими у неї мощами  бл. Священномученика Миколая Чернецького. Перед іконою читалися молитви про оздоровлення. Згодом — місійна наука про священомученика Миколая Чернецького, помазання освяченою олією, діткненою до мощей.
Дуже багато людей пригадували, як вони ходили на могилу Миколая Чарнецького на Личківському кладовищі просити допомоги, а після перенесення мощей до храму св.Йосафата — їздили туди. А сьогодні мають надзвичайну нагоду мати в своєму храмі такого великого заступника і помічника. Тому з глибокою довірою прикладалися до мощей, випрошуючи найперше миру для України, для себе і своїх родин.
Субота зранку була посвячена дітям: Храм був наповнений дитячим щебетом, батьки навіть принесли своїх нещодавно охрещених немовлят. Їм було уділенно Боже благословення. 
Ввечері молилися за померлих. «Хто в мене вірує, той навіть вмерши — житиме» (Ів.11,25).

Наближався час закінчення місій, у всіх було присутнє відчуття розлуки з місіонерами, які щиро і з любов’ю вели місійні науки. Вони по-свіжому відкривали правди Божі, допомогли людям відчути присутність Бога у щоденному житті. Кожна Літургія, кожне богослужіння, кожна проповідь дарували відчуття присутності Божого Милосердя, відчуття того, що кожен присутній в храмі є огорнений надзвичайною Божою силою. Ця сила виходила із кожного слова науки, із кожної молитви.
Неділя: «Ви – сіль землі» (Мт.5,13). На недільну Літургію зібралось дуже багато людей, які майже щодня відвідували місійні науки: зранку чи ввечері. На цю Літургію завітав і наш земляк переможець параолімпійських ігор по фехтуванню Антон Дацко. Люди зустрічали його із сльозами на очах. Цього дня вони зібрались найперше щоб подякувати Богові за Його опіку, прийняти Його у святому Причасті. Також люди щиро дякували місіонерам за те, ЩО допомогли заново переосмислити своє життя, багатьом допомогли отримати відповіді на болючі питання щоденного життя. А найважливіше, що місіонери дали відчути ту Божу любов, яка приготована нам у вічності. Також подякували о.Степану, пароху своєї парафії, що дбає про їхнє духовне вдосконалення.

Завершилися місії обходом з місійним хрестом довкола храму, який мали змогу понести всі по черзі: діти, молодь, матері, чоловіки. Хрест встановили біля храму. Власне цей місійний хрест місіонери й залишили для парафіян, щоб пригадував про науки, настанови і молитви, які відбувалися у храмі разом із ними.

Марія ЖУКРОВСЬКА, 
фото Зоряни МИСАК