Головна Духовне Вибоїни на дорозі до національної ідеї

Вибоїни на дорозі до національної ідеї

246

За традицією у першу неділю серпня на Підлиській горі біля Маркіянового хреста відбувається святочне дійство, приурочене пам'яті "Пробудителя Галичини", священика, який вперше виголосив промову українською мовою – о.Маркіяна Шашкевича. Божественну Літургію за участю греко-католицьких священиків Львова та Золочівщини провів преосвященний владика Венедикт (вже тричі поспіль). Дякуючи горстці тих, хто прийшов сюди як на прощу, і вистояв під палючим сонцем усю службу, а потім і мистецьку частину, – владика наголосив, що "важливість кожного є потрібна, і особливо тут – на цій горі". А поміж тим, зронив: "А з Буська не прийшли?" Мав на увазі, мабуть,  священицтво  районове, якого тут вже роками не видно. Хоча людей з Бущини було доста – насамперед тих, хто пам'ятає прабатьківську традицію і приходить сюди щороку. Особливо хотів би  заакцентувати на активній присутності тут нашої патріотичної молоді, зокрема пластунів, очолюваних районною депутаткою Людмилою Гураш, які дісталися на гору роверами (на знімку справа вгорі).

А заключним, акцентованим знову ж таки, акордом мистецької частини свята став виступ нашого жіночого ансамблю з Йосипівки (на знімку внизу),

 які своїм життєстверджуючим співом надали дещицю оптимізму усім прочанам. І, як завжди, не зважаючи на стан здоров’я, на горі є наш фотокінодокументаліст Зеновій Коваль.

Про необхідність підтримки прощі саме з боку священицтва у розмові зі мною підтвердив відо­мий громадський діяч Ігор Кали­нець: "Це свята земля, і той велич­ний Маркіянів хрест пови­нен ба­чити кожен галичанин. Це не  озна­чає, що кожен тут має бути нині – місця не стане. Але хочу звернутись до владики, аби в кожній церкві говорили про першу неділю серпня і про прощу в цей день на Білу гору, про давнюю традицію ще з часів Австрії. На жаль, мало людей про це знають".

Варто, мабуть, і нашій облас­ній владі твердо визначитись з пріоритетами святкувань, під­тримуючи і рекламуючи не лише молодіжні, хоча й патріотичні забави, які потребують суттєвих коштів, а й постановити раз і назавжди, що перша неділя серпня в обласному календарі – це насамперед проща на Білу гору, а не День села тощо. Та й пора вже хоча б той кусень до­роги від межі Буського району до повороту на Підлисся хоч якось підлатати, бо ж ганьба на весь білий світ: обіцяв тодішній голова облради О.Панькевич, що до ювілею М.Шашкевича зроблять. Але два роки минуло – а там і кіт не женився. Мені знову за­кидатимуть, що це не функція обласної ради, яка лишень ді­лить гроші на дороги. А чи це відповідально? І перш за все перед постаттю о.Маркіяна.

Олег Панькевич, нині вже народний депутат, у неділю був серед нас. Виголосив палку промову, згадав, як багато сюди на гору приходило люду при австрійській владі у 1911 році, при німецькій – у 1941. Чому ж нині тут їх  так  мало? Збайдужіли, зневірились. Мабуть, через те, що у себе на Львівщині бачать кволість потуг депутатських,  які лишень закликають, а ось дорогу до Маркіяна ніяк не можуть організувати відремонтувати. Хіба о.Маркіян того не вартий? Парадокс. Мож­ливо і з таких маленьких здава­лось справ відіроджується віра.

"Нині маємо свою державу. Однак, як шашіль дерево, точить нас якась неду­га. Не знаємо її назви, та відчуваємо її симп­томи, які, здається, беруть поча­ток ніяк не інакше, як з наших чвар, на­шого не­розуміння один одного. Б'ємо себе в груди, що любимо Україну, однак не хочемо вислу­хати терпеливо один одного", – майже 20 років тому писав мій колега Степан Се­нюк, нині, на жаль, уже покійний, у перед­мові до журналу "Шаш­кевичів край". Але ця теза на часі і нині. Як і його пісні, які на горі виконав Теодор Кукуруза. А своєрідним славнем цьогорічної прощі став переспів Маркія­нової поезії "Дайте руки, юні друзі", у якій є такі слова: "На Білу гору до хреста Маркіяна, на прощу, на єдність вкраїнських родів ми йдемо віддати Шашкевичу шану, українство зміцнити на віки віків».

Згадуючи у цей день величну постать Пробудителя Галичини – о.Маркіяна Шашкевича (200-ліття якого по особ­ливому вшановувалось у 2011 році тут, на Львівщині) – священика, письменника, автора знаменитої "Русалки Дністрової", громадського діяча, засновника відомої "Руської Трійці", промовці ніколи не за­бувають про поточні політичні месиджі. Зокрема, громадський діяч Ігор Кали­нець, який щороку приходить сюди, на­га­дав, що фактично тут, на цих землях, на його думку, зароджувалась націо­нальна ідея, яку ніяк не можуть знайти в Києві. А вона тут, на видноті – ідея творення Ук­раїнської Со­борної Самостійної Держа­ви: вперше про соборність великої дер­жави князя Воло­димира написав саме Шашкевич (від Бескидів до Дону). Отож на­ціональна ідея у нас сформульована. Залишається лише працювати всім над її втіленням. Як за­кликав о.Маркіян:  треба гнати з України темні сили, щоб свобо­донь­ки сонечко засвітило для усіх українців.

Це особливо актуально нині, коли державність українська під загрозою. Тому заклик до єдності українців-патріотів лунає від Білої гори і має долетіти до Канівської, як своєрідна естафета з нагоди відзначення 200-ліття Кобзаря (від Мар­кіяна до Тараса) під гаслами Української Соборної Самостійної Держави.

                 

Микола ІВАНЦІВ