Головна Економіка 28 квітня – Всесвітній день охорони праці

28 квітня – Всесвітній день охорони праці

1538

Міжнародна організація праці оголосила 28 квітня Всесвітнім днем охорони праці для того, щоб привернути увагу світової громадськості до масштабів проблеми а також до того, яким чином створення та просування культури охорони праці може сприяти зниженню щорічної смертності на робочому місці.Вперше він відзначався у 2003 році.

У 2019 році Всесвітній день охорони праці за рекомендацією Міжнародної організації праці відзначатиметься під девізом: „Безпечне і здорове майбутнє праці”.

В Україні цей День отримав назву «День охорони праці» і відзначається згідно до Указу Президента України № 685/2006 від 18 серпня 2006 року щорічно 28 квітня.
Найперспективнішою моделлю економічного зростання України є прискорення її інтеграції у світові торгівельно-економічні та фінансові структури.

Травматизм на виробництві є важливою, але недостатньо усвідомленою проблемою нашого суспільства, для розв’язання якої потрібні систематичні та всебічні зусилля. За офіційними даними, у середньому щороку на виробництві гинуть 400 осіб і 5 тисяч травмуються, зокрема більш ніж 1 тисяча жінок. Приблизно 500 працівників стають інвалідами.

Показово, що співвідношення показників загального травматизму і травматизму зі смертельними наслідками в Україні не відповідає закономірностям, що є у світі. Частота випадків смертельного травматизму в Україні вища і становить майже 7 % від загальної кількості травмованих, водночас як у країнах Заходу вона дорівнює 0,08-0,12 %. Це можна пояснити не реєструванням значної кількості виробничих травм. Істотні труднощі та перешкоди виникають під час порівняння таких статистичних даних у країнах світу. Це зумовлено відмінностями між законодавствами різних країн, їхніми правилами збору даних і підготовки статистичної документації.
Крім того, у статистиці виробничого травматизму не враховано осіб, які працювали за цивільно-правовими угодами, оскільки ці показники потрапляють у категорію випадків, не пов’язаних із виробництвом.

Необхідність об’єктивної оцінки умов праці за факторами небезпеки зумовлена в Україні законодавчою нормою, яка зобов’язує роботодавця інформувати працівників про умови праці на робочому місці, в яких вони здійснюватимуть чи здійснюють трудову діяльність, про всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що реально чи потенційно можуть впливати на них і спричиняти відповідні негативні наслідки, загрожувати їхньому життю та здоров’ю.

Систематичний і достовірний збір даних про стан охорони праці і травматизм на виробництві є об’єктивним підґрунтям для здійснення аналізу всіх аспектів травматизму й розроблення фахівцями заходів з профілактики на рівні підприємств, регіонів і держави.

Водночас для України важливим завданням є налагодження системи широкого доступу до даних про стан охорони праці, виробничий травматизм і професійні захворювання на рівні регіонів, фондів соціального страхування та держави. Відкритість і доступність такої інформації значно підвищить ефективність використання даних та культуру профілактики й сприятиме створенню безпечних робочих місць.
Фактично в усіх країнах світу й міжнародних організаціях дослідження (аналіз) та оцінку ризиків для життя і здоров’я працівників розглядають як основний механізм профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності. Ефективне впровадження цього механізму у вітчизняну практику управління охороною праці можливе лише за наявності статистичних даних, що відображають реальний стан виробничого травматизму в Україні. Особливо це стосується використання кількісних методів оцінювання виробничого та професійного ризиків.

На міжнародному рівні уніфікація національних систем реєстрації й повідомлення даних про безпеку та гігієну праці дасть змогу зосередити спільні зусилля на виконанні завдань, визначених у стратегії ООН Цілі сталого розвитку 2016-2030.

Зокрема, завдання «захищати трудові права і сприяти забезпеченню надійних і безпечних умов праці для всіх трудящих, включаючи трудящих-мігрантів, особливо жінок-мігрантів, та осіб, які не мають стабільної зайнятості» окреслено в цілі 8 «сприяння поступальному, всеохоплюючому та сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх».