Головна Економіка І фермерство, і альтернативна енергетика

І фермерство, і альтернативна енергетика

1496

Фермер з Чернігівщини Григорій Ткаченко розповів як з «нуля» створив потужне підприємство, чи допомагає йому держава та який перейняв європейський досвід для свого господарства.

У невеличкому селі Лукашівка Чернігівського району, що за 16 км від обласного центру, розташоване фермерське господарство «Напорівське», яке працює вже більше 10 років (зареєстроване 15.12.2005 року). Сама назва підприємства «Напорівське» пов’язана з історичною назвою села. У далекому 1640 році у селі була річка Либідь, яка з’єднювала два береги. На лівому березі річки заснував свій хутір козак Лукаш, а на правому березі оселилися монахи, яких «під напором» виселили з Єлецького монастиря. Тому одне село називалось Лукашівка, а інше носило назву Напорівка. Але з часом два села стали одним, залишивши єдину назву Лукашівка. Фермерське господарство якраз розташоване на правому боці, тому дружина фермера запропонувала назвати господарство саме так.

«Все почалось у тяжкі 2000-ті роки, розповідає фермер Григорій Ткаченко. –  Ми із дружиною почувши про створення тодішньої земельної реформи, вирішили спробувати створити фермерське господарство. Спочатку було вкрай важко. Люди у селі спочатку не сприймали нашої праці, бо звикли до колгоспів, а тут щось зовсім нове у роботі, але побачивши, що збільшується орендна плата за землю, створюються робочі місця, підприємство набирає обертів, вони поміняли ставлення. Наше підприємство створювалось спочатку на базі двох паїв – моїх 3 гектарів, 11 соток і стільки ж дружини. Були вдома дві корови, кінь, віз, четверо дітей та ми із дружиною».

Фермерське господарство можна впевнено назвати сімейним типом, адже син пана Григорія – агроном, його дружина і донька активно допомагають на фермі, а інша донька наразі перебуває в декретній відпустці, але теж долучається до праці.

На фермерстві займаються альтернативною енергетикою

На сьогодні підприємство займається різними видами вирощування тих чи інших зернових культур. У власності ферми є 300-та голів великої рогатої худоби, щороку вирощують полуницю, малину, смородину. Серед основних культур, які фермерське господарство вирощує –  це озима пшениця, соняшник, кукурудза, горох, картопля (40 гектарів). На даний момент на постійній основі на господарстві працює 19 осіб. З настанням весняно-польових робіт залучаються люди з навколишніх сіл, які прагнуть заробити гроші.

За словами Григорія Ткаченка, їхнє фермерське господарство повністю забезпечене відповідною технікою. Є трактори, машини, знаряддя українського виробництва.

У власності фермера 1250 гектара землі. Загалом, це – паї та землі державної власності. Людям орендну плату за землю виплачують готівкою, а ще за бажанням, вони можуть купити продукцію підприємства. Для невеличкого села, де проживає 300 осіб, фермерське господарство старається робити ямковий ремонт доріг, допомагати школі.

Окрім того, фермерське підприємство також займається альтернативною енергетикою.

«Ми придбали зерносушарку італійського виробництва, – каже Григорій Ткаченко. – Вона раніше працювала на дизельному пальному, тому за допомогою колег із міста Біла Церква вдалось переобладнали її українським теплогенератором. Колись ця зерносушарка  забруднювала навколишнє середовище, а зараз виробляє енергію. Навіть у вдома я відмовився від російського газу і перейшов на альтернативне паливо».

Також на підприємстві є картоплесховище, яке побудоване із старого хліву. У хлів поставили твердопаливний котел українського виробництва і провели опалення, яке подається трубами.

Доїльний зал на фермерстві полегшує роботу дояркам

Справжньою гордістю фермер називає відкриття на фермерському господарстві доїльного залу, де одночасно завдяки технологіям можна доїти 12 корів.

Новітнє обладнання, яке було куплене дозволяє виробляти молоко європейської якості. Воно конкурентно спроможне з європейським молоком. Реалізують молоко на молокозавод, ринок в Чернігові, а решта купують бізнесмени для виробництва сирів. Вартість устаткування та облаштування цього обладнання коштувало 2 млн гривень, але, як запевнив фермер, самоокупність цього буде вже за 5 років. Це устаткування може пропустити 200 голів корів.

Керує цим підрозділом ветеринарний лікар Наталія Фурс, яка слідкує за всім процесом та навіть може відремонтувати невеликі технічні несправності в устаткуванні. Є біля доїльного залу охолоджувач молока закритого типу. За рік одна корова дає 5 тисяч літрів молока, є й такі, які дають і більше, все залежить від продуктивності.

На підприємстві корови розподілили на три групи залежно від продуктивності, відповідно до цього і раціон. Є високопродуктивні (їдять макуху, сіно, корм), є низькопродуктивні та сухостій. Діє європейська схема утримання корів, яку перейняв фермер побувавши у Франції, Латвії. Загалом, це виглядає так: худобу тут не випасають, а тримають на безприв’язному утриманні. У хліває немає транспортерів та нестерпного смороду. Гній тут згрібають бульдозером. Таким чином економлять на електриці. У корівок завжди тепла вода – поїлки у хлівах з автоматичним електропідігрівом та терморегуляторами. У більшості на підприємстві вирощується порода корів «голштин».

У Європі не існує гігантоманії агрохолдингів, як в Україні

Фермер Григорій Ткаченко є головою Асоціації фермерів Чернігівського району та перший заступник обласної Асоціації, тому добре розуміється в питанням дотації держави фермерським господарствам.

«На сьогодні держава виділила 6 млрд грн на розвиток агропромислового комплексу, з них 1 млрд –  на розвиток фермерського руху, – зазначає фермер. –  Я ставлюсь до цього скептично, бо, на превеликий жаль, фермери не мають доступу до цих коштів. У цивілізованому світі існує чітка схема дотування на одиницю площі. Якщо фермер Франції, Бельгії чи Латвії має у користуванні 100 гектарів, тому йому заплатять 200-300 євро допомоги.  Якщо тисячу гектарів, то відповідно 2000-3000 тис євро. Там не існує корупційної оборудки. У нас держава придумала схему дотування, таким чином, що працівники Кабміну самі не розуміють її, майже всі кошти йдуть на великі агрохолдинги, як от, наприклад були виділені 41% грошей на Миронівський хлібопродукт. Нинішнє керівництво держави чітко вказує на європейський вектор розвитку. І це правильно. Але всі ці гасла декларуються: насправді розвиток агропромислового комплексу проходить російсько-оліхаргічно-латино-американський. У чому модель розвитку? Вона спирається на великі агропромислові комплекси. У Європі побудовані малі фермерські господарства. Там гігантоманії немає».

Фото автора

/Матеріал підготовлений за сприяння Харківського прес-клубу в рамках проекту «Реформи в Україні очима журналістів регіональних медіа»./