Головна Економіка Порт “Південний” на Одещині: про реформи і успіхи

Порт “Південний” на Одещині: про реформи і успіхи

1850

Журналіст нашого видання відвідав одне з молодих транспортних підприємств країни, яке займає стратегічне положення в роботі міжнародних трансконтинентальних транспортних коридорів.

Порт «Південний» розташований в акваторії Малого Аджалицького лиману в північно-західній частині Чорного моря, що за 30 км від Одеси. Потрапити на його територію постороннім не можливо, діє пропускна система безпека. Завдяки проекту «Реформи в Україні очима журналістів регіональних медіа», журналісти мали нагоду побувати на території порту та поспілкуватись з його керівництвом.

Як розповів начальник адміністрації морського порту «Південний» Максим Шаповалом, стратегія керівництва підприємства полягає в забезпеченні безперервного, динамічного оновлення й нарощування виробничих потужностей, залучення нових вантажопотоків.
Порт «Південний» має 6 власних перевантажувальних комплексів, які розташовані на двох вантажних районах (західному і східному берегах Малого Аджалицького лиману): комплекси навалювальних і наливних хімвантажів, спеціалізований вугільно-рудний комплекс, комплекси генеральних і навалювальних вантажів і комплекс будівельних вантажів.
Виробничі потужності порту дозволяють повністю укомплектувати вантажний партією великотоннажні судна типу panamax і capesize. Усі перевантажувальні термінали працюють цілодобово. Вантажні райони порту «Південний» віддалені від житлової території міста.
Наявність сучасної перевантажувальної техніки, потужного портового флоту, глибоководних причалів, розвинутої системи залізничних і автомобільних шляхів, висока інтенсивність переробки вантажів разом з високим професіоналізмом персоналу дозволяють порту надавати вантажовласникам та судновласникам повний комплекс послуг найвищої якості. Тому порт виконує будь-які вантажно-розвантажувальні, складські та допоміжні роботи, переробляє всі види навалювальних і генеральних вантажів, які перевозяться морським, залізничним і автомобільним транспортом.

Приміром, наприкінці травня порт «Південний» завершив розвантаження африканського антрациту з судна Panamax Alexander для холдингу ДТЕК бізнесмена Ріната Ахметова. Наступне судно з антрацитом з ПАР прибуло в кінці червня. Також планується, що порт «Південний» щомісяця буде розвантажувати по одному судну на кшталт Panamax з африканським вугіллям.
У квітні компанія ДТЕК купила 600 тисяч тонн антрациту в ПАР з можливістю продовження закупівель до 1 мільйона тонн. Зазначалося, що це перший в історії України прецедент закупівлі таких обсягів антрациту на далеких ринках в такі стислі терміни.
На сьогодні порт має договори з багатьма іноземними кампаніями, які виявили бажання працювати з українськими портами. Ведуться різні переговори щодо нових інвесторів та роботи порту.
У розмові з журналістами начальник адміністрації морського порту «Південний» Максим Широков також поділився, впровадженням енергозберігаючих технологій, які дають можливість підприємству скоротити споживання газу і заощаджувати близько 100 тис. гривень протягом опалювального сезону.
Йдеться про те, що порт може використовувати для опалення будівель і споруд тверді побутові відходи, які знімаються з пароплавів.
«У 2015 році ми придбали нову сміттєспалювальну піч, яка дозволила повністю переглянути систему тепло- та енергозабезпечення. Вирішили тепло від печі не викидати в атмосферу, а використовувати в опалювальний сезон”, – розповів Широков.
Обладнання для сміттєспалювального комплексу порт закупив на Харківському приладобудівному заводі.
Максим Широков також зауважив, що підприємство уклало контракт на 100 млн гривень на придбання нафтосміттєзбиральника вітчизняного виробництва. Судно будує херсонський завод «Смарт Мерітайм Груп».
До речі, стало відомо, що інвестори компанії «Дельта Вілмар СНД» готові залучити $150 млн на будівництво заводу з переробки сої на території порту «Південний». Планується, що завод буде за добу виробляти до 2 тис тонн продукції. Перероблена соя буде доставлятися з порту в Європу, Африку й Азію великотоннажними суднами «Panamax».
Начальник управління транспортно-комунікаційної інфраструктури Одеської ОДА Юрій Коненко, відзначає, що на сьогодні ринок диктує умови так, що все переходить з державного у приватне середовище.
«Я, як керівник підрозділу вважаю, що майбутнє за майбутніми приватними компаніями. Одна із таких компанії ТIS. На сьогодні вони найбільше вкладають коштів у зерно», – добавив посадовець.

Ми звернулись за коментарем до незалежного екперта Антона Ковалика щодо його бачення портової реформи. Фахівець зазначив, що портова реформа має за мету не тільки в розмежуванні адміністративних і господарських функцій (порти стають територіями, де працюватимуть підприємства різних форм власності на умовах концесії, оренди та інших інвестиційних договорів. Замість державних підприємств буде створено ДП «Морська адміністрація портів» із філіями на місцях. Під його крило перейдуть стратегічні об’єкти, такі, як акваторія, причальна стінка, підхідний канал і все, що пов’язано із судноплавством і безпекою мореплавства), а й у залученні в цей сектор великого капіталу, а для цього треба вкласти чималі кошти. При цьому держава ставить завдання залучити компанії світового рівня. Однак є великі сумніви, що іноземний капітал потече в українські гавані. Та й вітчизняні інвестори, схоже, у черзі не стоять з огляду на політичну нестабільність і ризики, які несуть недосконале українське законодавство та кланово-олігархічне правління в країні. Адже Україна єдина з країн колишнього Союзу, яка зберегла стару модель управління галуззю в ринкових умовах. І сьогодні вона доганяє поїзд, який давно пішов. Інша річ, що бігти новими рейками їй допомагають олігархи, які взяли реформу під свій контроль, щоб отримати активи цікавих для них портів. Утім, без їхньої участі вона навряд чи стартувала б у зазначений термін.

Саме великий бізнес, зокрема, компанія Ріната Ахметова разом із власниками великих перевалочних комплексів у Южному та Миколаєві доклала руку до розробки багатостраждального Закону «Про морські порти України», який і дав старт реформі. Чому приватники, зрозуміло. Порти частково давно належать комерційним структурам. Приватні володіння, на частку яких припадають величезні обсяги перевалки, треба було зрівняти в правах, що й було зроблено. Навіть більше. Так, причали, побудовані коштом комерційних структур, залишаться в приватній власності. Хоча це стратегічні об’єкти й за новим законом можуть передаватися лише в оренду чи концесію. Тобто будівництво причалів за рахунок приватних коштів буде відбуватися на компенсаційній основі. Проект постанови Кабміну про порядок укладання договорів компенсації вкладених інвестицій на сьогодні підготовлений.

Словом, реформа, яку проштовхнули олігархи, їхні питання на рівні законодавства вже вирішила. Що ж до практики, то нині йде підготовка до реорганізації портів шляхом поділу їх на цілісні майнові комплекси. Їх і буде запропоновано інвесторам. Фактично всі порти вже визначилися з їх кількістю та формою інвестування. Перевага віддається концесії. Однак конкурси дотепер не оголошені.