Головна Економіка Сланцевий газ: дискусія триває або чому не варто робити поспішних висновків?

Сланцевий газ: дискусія триває або чому не варто робити поспішних висновків?

451

За участі  громадськості, політичних сил, депутатів районної ради у Буську відбулась наукова конференція (наголошу на слові, «наукова», а не громадські слухання) щодо перспектив видобутку на т.зв. Олеській площі відомою американською компанією "Шеврон" природного газу зі сланцевих порід. Це була завершальна сьома зустріч: 4 – відбулись на Івано-Франківщині, 3 – на Львівщині – у Миколаєві, Кам'янці-Бузькій і нарешті у нас (для трьох районів – Буського, Золочівського та Перемишлянського). Про різні погляди на проблему – у цьому матеріалі, який носить характер дискусії. Дискусії, яка триває.

Економічна незалежність чи можлива екологічна небезпека?

Ось перед таким вибо­ром, і дуже непростим постала Бу­ська громада. Ціна питання досить висока, бо від цього залежить майбутнє як країни в цілому (ми ж бо не агенти "Газпрому"); так і території, де можливий ви­добуток газу зі сланцевих порід (а значить мільйонні інвестиції в регіон), новітню технологію якого нам пропонують по­тужні трансна­ціональні ком­панії – Шелл (Юзівська площа) та Шеврон  (Олеська площа). Тому гріх не ско­риста­тись з такого шансу. Хоча, з іншого боку, є  небез­пека отруєння води. Навіть прем'єр Азаров визнав, що загроза для екології від ви­добутку слан­цевого газу існує. Утім це нормально, бо "в будь-якому промисловому вироб­ництві є ризики, і зав­дання технологів їх міні­мізувати». Але ж ми знаємо, як в Україні дбають про дов­кілля. Тому цілком при­родне занепокоєння громади.

«Шеврону» довіряємо при умові

Ризики мабуть більші не стільки з приводу вже ви­пробуваної не один рік аме­риканської технології, що дозволила США – донедавна країні-імпортеру вугле­воднів – суттєво збільшити власний видобуток газу (двічі змен­шивши ціну) з  перспек­тивою експорту його у Євро­пу. Та й, мабуть, погодяться зі мною більшість з тих, хто брав участь в цьому семінарі, що на багато питань амери­канська сторона дала досить вичерпні і фахові відповіді, зокрема про особливості тех­нології видобутку при­родного газу зі сланцевих порід і  про небезпеки, які можуть вини­кати в процесі розвідки, бу­ріння та промислового ви­робництва.

Говорили пред­ставники «Шеврону»  пере­конливо, не ховаючи ризиків. Так що після 8 годин про­фесійної розмови у багатьох склалась думка, що ми таки можемо довірити їм пошуки та розвідку при­родного газу зі сланцевих порід при умові:

1) жор­сткого дотримання всіх необхід­них технологічних норм, які забезпечать захист довкілля;

2) постійного моніто­рингу за технологічним процесом та станом навко­лишнього середовища.

Ризики перебільшені

Екс-депутат Тарас Стець­­ків, який довший час пра­цював у комітеті з паливно-енер­ге­тичних питань, каже, що залу­чення потужних трансна­ціо­нальних компаній дозволить Україні позбутись принизливої і політично вмотивованої за­лежності від Росії. На його думку, екологічні ризики пере­більшені і носять  політичний характер. Без сумніву, необ­хідний на кожному етапі робіт суворий контроль з боку, на­самперед незалежних еко­логічних організацій.

Подібну позицію зайняли і  запрошені на се­мінар екс­перти. Зокрема, Валерій Бо­ровик, представ­ник  альянсу "Нова енергія України", пере­конаний, що люди, які готові вислухати фахові пояс­нення, знімуть свою катего­ричність. А щодо головних застережень, то вони, на його думку, сформовані не самою громадою, а деякими еколо­гіч­ними організаціями та по­літичними позиціями окре­мих партій. Хоча, в принципі, ніхто не проти збільшення видо­бутку нетрадиційного газу як одного зі шляхів до енер­ге­тичної не­залежності держа­ви. Засте­реження, і цілком справедливі,  висуваються щодо можли­вих екологічних проблем, пов'язаних перш за все з тим, що в Україні ціле­спрямованих робіт щодо геологічного вивчення видо­бутку газу зі сланцевих порід не прово­дили. Хоча, з іншого боку, традиційний видобуток вугілля наносить довкіллю не лише більшої шкоди, а й  супроводжується числен­ними людськими жертвами.

Хто каламутить воду?

Щодо інших засторог, які стосуються непрозорості укладання угод (йдеться насамперед про  компанію "Шелл", з нашим "Шевроном" – угоди ще не укладені), то Михайло Гончар, «Центр номос», зауважив, що іно­земні компанії змушені грати за існуючими прави­лами – таке нині українське законо­давство. Чому його так по­спіхом змінили, свідомо усунувши від процесу місцеві органи влади та громад­ськість, ми уже детально ін­формували устами нашого народного депутата Ірини Сех. Тобто, варто говорити і про можливу корупційну скла­дову проекту. А поспішне створен­ня своєрідних фірм-прокла­док може бути цьому під­твердженням. Як і те, що основні прибутки від видо­бутку будуть осідати в  ки­шенях найближчих до влади ділків, а не працювати на державу в цілому та регіон зокрема.

Небезпека від українських законів

Нещодавно в ексклюзив­ному інтерв'ю для районних ЗМІ Ірина Сех – як голова парламентського комітету з екології – повідомила багато цікавої інфор­мації, яка про­ливає ще більше світла на природу засторог щодо реалі­зації таких про­ектів. Бо іноді доходить до абсурду, коли звинувачують "Свободу", яка своєю не­поступливою пози­цією щодо видобутку слан­цевого газу ніби працює на інтереси "Газпрому". "Ми за енерге­тичну незалежність, – каже І.Сех. – Але у нас до­статньо традиційного газу. Проте цікава деталь: якщо його розвідка відбувається кош­том держави, то ліцензії на видобуток отримують при­ватні структури.

Щодо сланцевого газу, то мені вдалося   ознайомитись зі звітом компаній американ­ському уряду.

Отож, самі ін­вестори мають досить за­стережень, пов'язаних на­сам­перед з проблемами українського законодавства. Йдеться, зокрема, про відве­дення землі для суспільних потреб – у США зовсім інша про­цедура. Американці за­не­покоєні також станом інфра­струк­тури – з ким і як вони пра­цюватимуть, куди відво­зи­тимуть відходи, де і  як їх збе­рігатимуть тощо. Тут у нас серйозні проблеми. Як і з зараженою водою та по­вітрям. Тому обов'язково бу­ду ініціювати перш за все комітетські слухання: у цій царині треба наводити лад, особливо в екологічних  за­конах, багато з яких мають яскраво виражений лобіст­ський характер", – ак­цен­тувала Ірина Сех.

Чорнобиль, фосфор, сланець…

Окрім цього, виникають безліч інших питань, які мають стосунок до нібито без­печної, випробо­ваної роками американської технології. Вони були озвучені під час семінару, зокрема від депу­тата Богдана Глови (його окрему думку деталь­ніше читайте на цій сто­рінці), а також депутата Богдана Гринишина – щодо   можли­вої зміни хімічного складу води після того, як  свердло­вина закриється. Бо ж му­симо ро­зуміти: кажучи нині про сла­нець, ми ставимо на шальки терезів проблему енерге­тичну і проблему пит­ної води. «І тут нам слід бу­ти від­повідальним перед на­родом і нашими дітьми. Адже якщо заміна сланцеві існує, то заміни воді немає", – резонно зауважує голова облради Петро Колодій.

Ця теза спала мені на дум­ку, коли почув, що у вів­торок впав дах на укритті Чорно­биль­ської АЕС. Радіація ніби в нормі. Але ж ми знаємо, як усе у нас робиться. До речі, деякі експерти порівнюють ситуа­цію зі сланцевим газом із тією, яка була в Україні після спору­дження Чорно­биль­­ської АЕС.

І хоча американські до­слідження довели, що фрекінг (гідророзрив) є безпечною технологією, а прісні водо­носні горизонти віддалені більше ніж на 1 км щільними породами (ця відстань ніби унеможливлює міграцію рідин або газу, окрім цього сверд­ловини зазвичай ізо­льовані шарами цементу і сталевих труб аж до по­верх­ні), проте неперед­бачувана ситуація може статись і через 30, і через 50 років. Йдеться про можливі зміни в  тектоніч­ній структурі, бо Карпати є все-таки мо­лодими горами, тери­торія яких зсувонебез­печна і сей­смічно активна. Тому логіч­ним є навіть можливий мо­раторій на ви­добуток нетра­диційного газу (як це зробили у Франції чи Болгарії), законо­проект якого нещодавно  внесли опозиціонери.

А чи є газ?

Щодо висновків, то вони мають, на мою думку, грун­туватись на наступному. Сланцевий газ в Україні – це ласий шматок, але він поки що віртуальний. Сміливі заяви про "вражаючі" запаси – наразі  лише припущення.  На цьому, до речі, наголосив і Пітер Кларк, представник компанії «Шеврон» в Україні. "Ми ще не знаємо навіть приблизно місця та потуж­ності можливих покладів. Тому зараз  будемо лише роз­відувати. А це років зо п'ять. Пробуримо 10-15 свердло­вин. Затрати на це лише  компанії. Якщо запитаєте, навіщо це нам, – відповів щиро – ми бізнесова компанія, і хочемо в майбутньому отримати від своєї роботи прибуток. При  цьому наша діяльність буде вигідною і для вас – тих, хто тут проживає – нові робочі місця, інвестиції, програма соціального парт­нерства, допоміжна система сервісу, – усе це ми гаран­туємо. Як і інше: якщо гро­мада відмо­виться, то ми шукатимемо іншу. Переко­наний, що зна­йдемо хоч одну. І на її прикладі доведемо свою спромож­ність. Тоді ви самі захочете бути в черзі, але вже другими".

Справді, сміливі заяви про можливі запаси сланце­вого газу наразі є лише припущеннями. А от реально перший кубометр україн­ського сланцевого газу можна буде отримати не раніше 2021 року. Отож добувати його чи не добувати, зва­жаючи на екологічні загрози і політичні тиски, це справа наступних  років. Тому, ма­буть, варто не приймати по­спішних, тим більше катего­ричних, рішень. Зважити усі "плюси" та "мінуси", по­слухати фахівців, експертів. Бо справді йдеться про цивілізаційний вибір.

Микола  ІВАНЦІВ

Знімки автора