Головна Економіка Відозва Національного круглого столу “Міфи та реалії видобування сланцевого газу в контексті...

Відозва Національного круглого столу “Міфи та реалії видобування сланцевого газу в контексті сучасних екологічних проблем в Україні”

394

Уряд України планує розпочати видобування сланцевого газу. При цьому, на відміну від європейських країн, урядовці намагаються йти шляхом силового продавлювання рішення, без урахування думки місцевих громад, їхніх представницьких органів, а також ігнорують застереження науковців-екологів та переважної більшості природоохоронних громадських організацій.

На думку експертів, екологічні ризики від видобування сланцевого газу з вико­ристан­ням технології гідророзриву (hydrofracking) є значними у близькій і загрозливими у довгостроковій перспективі.

Технологія гідророзриву передбачає створення системи свердловин (8-15 на 1 км2). Спочатку відбувається вертикальне буріння, далі свердловину бурять відповідно до нахилу пласта. Після закінчення у свердловину під величезним тиском (до 1500 атм) закачують технологічний розчин – суміш води, піску та хімічних речовин, що спричиняє гідророзрив (утворення великої кількості тріщин) пласта та вивільнення газу.

Після зниження тиску більша частина води з утворених тріщин піднімається на поверхню, а пісок, не даючи тріщинам закриватися, забезпечує витік газу. Як свідчить практика, у зоні гідророзриву залишається 10-20% початкового об'єму технологічних розчинів.

Основними екологічними загрозами та недоліками розвідки і видобування сланце­вого газу є:

1. Значне порушення поверхні, втрата природних ландшафтів, вилучення великих земельних площ з ризиком незворотної втрати родючих ґрунтів.

2. Вилучення значних об'ємів води (від 5 до 20 тис. м3 на одну свердловину), якої в Україні нині не вистачає навіть для питних потреб. На Олеській площі планованого видобутку зараз знаходяться основні водозабори для комунального водопоста­чання всіх міст північної частини Львівської області, в тому числі й міста Львова. Є загроза втрати стратегічних запасів підземних вод Харківської та Донецької областей у межах Юзівської площі, а також можливого за­бруднення річки Сіверський Донець.

3. Застосування технології гідророзриву з використанням хімічних речовин, небез­печних для довкілля, може призвести до забруднення водоносних горизонтів і втрати підземних питних джерел. Очевидними є технологічні проблеми зберігання і очищення сотень тисяч тонн забруднених вод за від­сутності підприємств, що можуть знешко­джувати такі відходи. В Україні не розроблено екологічні нормативи для частини хімічних речовин, які застосовують у процесі буріння, випробування та експлуатації свердловин, та приховується інформація про те, які саме хімічні речовини будуть використані.

4. Існує велика ймовірність виникнення деформацій поверхні, підвищення сейсмо­струшуваності (так звані техногенні зем­летруси). Як свідчать дослідження укра­їнських геологів, геологічне середовище планованих для видобування площ має значну кількість роз­ломів, воно техногенно порушене вугільними шахтами та нафто­газовими свердловинами. Тому застосу­вання гідророзриву в таких умовах може призвести до неконтрольованого по­ши­рення технологічних рідин та газів у геоло­гічному середовищі.

5. Межі Олеської та Юзівської площ на­кладаються на об'єкти природно-запо­відного фонду, де виявлено рідкісні види флори і фауни, занесені не лише до Червоної книги України, а й Європейських списків. Цінні рекреаційні території мають потужний оздоровчий потенціал, тут є також родовища цілющих мінеральних вод.

Слід наголосити, що на територіях, за­планованих для розробки сланцевого газу, густота населених пунктів є надзвичайно високою. На Юзівській площі проживає майже 2,9 млн осіб, безпосередньо на газодобувних територіях – понад 714 тис. осіб. Населеність Олеської площі перевищує 2,3 млн осіб, безпосередньо у зоні видобування проживають близько 750 тис. осіб.

Сумнівними є й економічні вигоди для нашої держави від видобування сланцевого газу. Українські урядовці аргументують не­обхідність розробки родовищ прагненням позбавитися енергетичної залежності. Але свідомо замовчують, що значно більший потенціал для досягнення енергетичної незалежності України зосереджений в енергозбереженні та підвищенні енергоефек­тивності економіки. Сьогодні в Україні на виробництво однієї одиниці ВВП витрачається енергоносіїв у 4-5 разів більше, ніж у європейських країнах. Скорочення витрат енергії лише у комунальній сфері та про­мисловості може призвести до зменшення споживання газу на 30-40 %. Крім того, Україна може використовувати газ метан, прогнозні запаси якого становлять 5-10 трлн м3, при цьому значна кількість його викидається в атмосферу і зумовлює процес глобального потепління. Україна також має значні не розроблені поклади природного газу, що залягає на великих глибинах. І, нарешті, державі необхідно стимулювати розвиток відновлюваної енергетики, зокрема сонячної, вітрової та біоенергетики.

Стурбованість викликає недосконале українське законодавство в галузі видо­бу­вання корисних копалин. Зокрема, процедури, технології видобування та спеціальні вимоги щодо сланцевого газу не регламентуються правовими нормами. Натомість, активно лобіюються новації в законодавстві, які спрощують процедуру відведення земельних ділянок для видобування корисних копалин, ліквідовано процедуру держаної екологічної експертизи, обмежено участь громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень, скорочуються повноваження місцевих органів влади.

За останні місяці відбулися події, які демонструють силові підходи урядових структур щодо інформування громадян України про плановане видобування та залучення гро­мадськості до прийняття екологічно важливих рішень. У серпні 2012 року міністр екології та при­родних ресурсів України незаконно ліквідував Громадську раду всеукраїнських природо­охоронних організацій, яка висловила своє негативне ставлення до видобування слан­цевого газу в Україні. Дуже швидко за наказом міністра була створена інша "конструктивна до Міністерства" Громадська рада, яка слухняно вирішила підтримати дії Уряду та Мінприроди щодо збільшення видобутку нетрадиційного газу та укладання угод про розподіл продукції. Тепер у планах Міністерства – ліквідація Оргуського інформаційно-тре­нінгового центру, ство­реного на виконання міжнародних зобов'язань України, зокрема Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція). Ці приклади підтвер­джують, що прийняття рішення про початок видобування сланцевого газу в Україні відбу­вається не демократично, з обмеженням у правах громадських ор­ганізацій, без ґрунтовних наукових досліджень та інформування про екологічні ризики для довкілля.

Учасники національного круглого столу – представники різних регіонів України, місцевих громад, провідні вчені, фахівці з питань еко­логічної безпеки, народні депутати України, члени громадських природоохоронних ор­гані­зацій, засобів масової інформації, усвідом­люючи свою відповідальність за стан довкілля в Україні, сформували Національну платформу щодо оцінки негативних наслідків для довкілля та життєдіяльності населення від видобування сланцевого газу в Україні та пропонують:

1.Розпочати національну кампанію "Ні – видобуванню сланцевого газу в Україні!".

2.Звернутися до Уряду та Верховної Ради України з вимогою оголосити мораторій і не дозволяти розвідку та видобування сланцевого газу на території України.

3. Зобов'язати Уряд і Верховну Раду України: забезпечити проведення повного комплексу наукових досліджень щодо можливих ризиків та негативних наслідків видобутку сланцевого газу; ухвалити дієві нормативно-правові акти щодо стимулювання енергозбереження та підвищення енергоефективності усіх секторів економіки; стимулювати розвиток української енергетики в напрямі підтримки відновлюваної енергетики, зокрема сонячної, вітрової, біоенергетики, використання шахтного метану.

4. Вимагати від Кабінету Міністрів України оприлюднення тексту угод з компаніями Chevron і Shell про розподіл продукції на видобуток вуглеводнів на Олеській і Юзівській площах.

5. Закликати всі громадські організації акти­візувати інформаційну роботу з місцевими громадами, органами місцевого самовря­дування, ЗМІ з метою роз'яснення негативних наслідків видобутку сланцевого газу в Україні.

6. Звернутися з пропозицією щодо координації зусиль до лідерів світових та європейських протестних кампаній, зокрема, всесвітньої акції "Global Frackdown".