Головна Історія Батурин: від минулого до сьогодення

Батурин: від минулого до сьогодення

4349

Місто Батурин на Чернігівщині називають легендарною гетьманською столицею, адже тут чи не найбільше пам’яток історії, архітектури, культури, археології і природи періоду гетьманщини: палац Кирила Розумовського, музей археології Батурина, Воскресенська церква-усипальниця  гетьмана Розумовського, Миколо-Крупицький монастир, Цитадель Батуринської фортеці тощо. А ще місто знаходиться на березі річки Сейм. Чим жив історичний Батурин в минулому, і як приймає виклики сьогодення, – далі у матеріалі.

«Цитадель – це фортеця у фортеці»

В славному історичному Батурині нині проживає понад 2 тисячі людей. Це місто стало символом козацької доби нашої держави, бо саме тут розташовувалась резиденція гетьманів Лівобережної України, яка на сьогодні, завдяки меценатам та небайдужим людям, відновлена фактично із попелу.
Враховуючи столичний статус міста, Батурин на початку XVIII століття перетворися на одну із найбільш захищених фортець Східної Європи. Та високі стіни не врятували місто від російських військ Петра I, який щоб помститись Івану Мазепі за перехід на бік шведів, зрівняв гетьманську столицю із землею. Ця кривава трагедія увійшла в історію під назвою «Батуринська різня». На сьогодні в музеї археології міста розміщена відповідна картина, яка змальовує ті страшні події.
  «Відбудована Цитадель Батуринської фортеці являє три в’їзні вежі, але початково їх було чотири,- розповідає Марина Герасько, –  чому не відновили четверту, тому що перша споруда, яка з’являється на території – це пам’ятний хрест (204 рік). Так, як фортеця будувалась пізніше, хрест так і залишили, відбудували лише три вежі. Одна із них головна, тобто в’їзна, яка має висоту 29 метрів, а також дві інші вежі – 21 та 22 метри. Сама оборонна стіна дубова, умовно її можна поділити на три яруси: перший –  покритий дерном – це напівземлянкові житла називались «кліті» (це було зроблено для оборони Цитаделі і власне там перебували люди в разі небезпеки), далі йде глухий ярус та ярус для бійниць. Саме там можливо в майбутньому буде відкрита виставка побутових речей. А місток, який вів до головної вежі його будували не за складною конструкцією: в разі небезпеки дуже швидко розбирався палій, який був унизу, швидко спалювався або витягувався, і таким чином дістатись до Цитаделі було практично неможливо».
  На території Цитаделі розташовується замкова церква Воскресіння Господнього. Місцезнаходження храму локалізовано в ході археологічних досліджень 1995-2007 рр. Вона була споруджена львівськими майстрами. Саме при відбудові Цитаделі Батуринської фортеці за аналог взята Георгіївська церква. Церква Воскресіння Господнього побудована із сосни та покрита гонтою і віконниці, рами – дубові.  Церква має підземне приміщення, що використовується, як крипта. Тобто у ній зберігаються поховання. Згідно історичних джерел у 1708 році відбулось спалення Батурина і останки жертв кривавих подій були виявлені в ході історично-археологічних досліджень, тому саме вони покояться в крипті цієї церкви.

«Існують легенди, що Батурин побудований на сітці підземних ходів, які доходили навіть до Чернігова та Києва, але це лише легенди,продовжує розповідь Марина Герасько. – Їх споруджували для швидкої евакуації людей. При побудові цієї церкви стався провал, розміром в 14,5 метри довжину, який виходить до річки Сейм».
  Сьогодні з висоти оглядового майданчика комплексу «Гетьманська столиця» можна відкрити для себе мальовничі краєвиди річки Сейм.
  У 2004 році на території колишньої Цитаделі Батуринської фортеці за сприяння відомого політика Віктора Ющенка було споруджено пам’ятний хрест на честь жертв Батуринської трагедії. Хрест має висоту 11 метрів, 53 тонни вагою. Саме розп’яття – бронзове 3 тонни та гранітний хрест – 50. За розповідями науковців, спочатку коли жертв було не велика кількість віднайдена в археологічних дослідженнях, то братську могилу зробили біля Хреста, але так, як з кожним роком їх було більше, було вирішено їх упокоїти саме у крипті церкви Воскресіння Господнього.
  Науковий співробітник відділу історії Гетьманства Марина Герасько показує вгору, що на зворотній стороні хреста можна побачити ікону. «В ході історичних досліджень була віднайдена одна із жертв – це була жінка, яка рукою прикривала немовлятко, а іншою рукою тримала іконку. Ця іконка – майстрів Києво-Печерської лаври 17 століття. Саме вона стає символ Батуринської трагедії. Жінка прикривала її рукою, можливо людина надіялась на те, що ця іконка врятує її від смерті, але, на жаль, смерть взяла собі щедрий пожинок і тому, як доводять дослідження, жінку вбиває чоловік значно вищий за неї ростом, він наносить її смертельний удар палашом прямо в череп», – розповіла науковий співробітник.

Прогулюючись території Цитаделі можна помітити гетьманський будинок, який побудований за типом звичайної української сільської хати, яка широкими стінами розділяється на дві частини. Будинок почав будувати гетьман Дем’ян Ігнатович. Він є першим батуринським гетьманом. Спочатку він його споруджує дерев’яним, потім із цього будинку його викрадають московські стрільці, зраджує особиста варта, московські стільці везуть його на заслання до Сибіру. Далі цей будинок переходить гетьману Івану Самойловичу. Він значно його розбудовує, робить його мурованим  і далі будинок переходить до Івана Мазепи. На сьогодні в самому будинку є виставка воскових фігур гетьманів. Вони повністю відтворені по росту, зовнішності, вбранню. Це була нелегка робота майстрів і дослідників.
   В музеї археології міста Батурин можна ознайомитись із цікавими дослідженнями, фотоілюстраціями,  зокрема історичною картиною «Батуринська різня», яка, як вже згадувалось, змальовує тодішні трагічні події.

Палац Кирила Розумовського – неповторна спадщина української державності

   Неподалік від Цитаделі у Батурині розташований палац Кирила Розумовського. Це палац останнього запорізького гетьмана, в честь якого він і названий. У ньому знаходяться понад п’ятдесят кімнат і він включений в комплекс Національного історико-культурного заповідника.
  На сьогодні екскурсія в палац Розумовського викликає чималий інтерес, адже, як відомо, його не раз відновлювали, а він і досі зберігає в собі унікальну і неповторну спадщину української державності. Приїхати на екскурсію у палац Розумовського може кожен бажаючий.
   Після призначення Розумовського гетьманом України Батурин почав відновлюватись із тих руїн, що залишились після «Батуринської різанини». Будуються млини, відкриваються заводи… Після скасування гетьманствв в Україні, Кирилу Розумовському було заборонено з’являтись на українських землях. Та через тридцять років графу Розумовському дозволяють повернутися до Батурина. Плани в Кирила були вже скромніші, і він береться за будівництво палацу. Палац будувався протягом 1799-1803 рр., але зі смертю гетьмана будівництво припинилось. Син Кирила Андрій Розумовський не дуже цікався палацом, адже на той час проживав у Відні. Замість нього тут залишався його управитель, який більше цікавився теж не краєвидами, а матеріальними цінностями, що належали його господарю. За однією з версій, саме він підпалив палац, щоб сховати сліди своїх крадіжок. У 1822 р. зі смертю Андрія Розумовського за борги перед державою палацовий комплекс віддають військовому відомству. Відтоді розпочався занепад споруди. Протягом ХХ ст. було здійснено декілька спроб реставрації палацу, однак усі вони так і не були доведені до кінця.

  17 серпня 2002 року постановою №1123 Кабінет Міністрів України затвердив Комплексну програму збереження пам’яток державного історико – культурного заповідника “Гетьманська столиця”, яка розраховувалась на сім років, з 2003 по 2009 рік. Програма передбачала реставрацію палацу К. Розумовського та створення у ньому Музею. В 2008 році реставраційні роботи на палаці були завершені, в першому півріччі 2009 року в палаці створено нову експозицію. 22 серпня 2009 року за участі Президента Україні В.А. Ющенка відбулось урочисте відкриття відреставрованого палацу К. Розумовського та експозиції виставки “Українське відродження”. На сьогодні Гетьманський палацовий комплекс складається із триповерхового палацу, двох флігелів, розташованих обабіч, і парку пейзажного типу. Головний фасад палацу прикрашений лоджією із вісьмома колонами іонійського типу. Від нього відкривається чудовий вид на долину р. Сейм.
   До Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» регулярно організовуються тури вихідного дня. Батурин знаходиться в Бахмацькому районі Чернігівської області, на Гетьманської вулиці № 74. Легше всього до міста добиратися з Києва чи Чернігова.

Чим живе Батурин сьогодні

 Про це вирішили запитати у господаря міста. На вулиці Віктора Ющенка розміщується якраз Батуринська міська рада. Наприкінці грудня 2016 року Батурин став центром об’єднаної територіальної громади. На виборах перемогу отримав тодішній міський голова міста Батурин Леонід Душа. З того часу свого становлення громада, як і всі інші, приділяє увагу наведенню ладу: ремонтує дороги, садочки, об’єкти інфраструктури тощо. Батуринська ОТГ нині є прикладом успішної децентралізації в Україні. За невеликий період часу існування вдалось замінити вікна в місцевій школі, встановити опалення, котли, купити новий шкільний автобус, відремонтувати аварійний дитячий садочок та амбулаторію. А у планах – відкрити пекарню для забезпечення соціальним хлібом школу, медзаклади та садочок.
  Голова Батуринської ОТГ Леонід Душа родом із Батурина. Кілька років працював за кордоном, мав власний бізнес. Але одного разу приїхавши на тиждень в рідне місто він залишився тут назавжди. Чоловік згадує, що процес об’єднання громади був нелегкий, бо було чимало труднощів та непорозумінь, але маленькими кроками Батурину вдалось продемонструвати власний потенціал розвитку. До прикладу, якщо раніше бюджет усієї громади складав 4,5 млн гривень, то на даний момент – 14 млн грн без урахування субвенцій. Основний дохід громади, – це земля, а також податок на дохід фізичних осіб. За словами головного господаря громади пана Леоніда, ведуться переговори з інвесторами, які б хотіли встановити сонячну електростанцію. На це громада планує виділити 100 га неродючої, запісоченої землі взамін на певний відсоток електроенергії для громади.
  Господар громади каже, що із самого початку свого перебування на посаді думав над тим, чим туристу, який приїздить до них, зайнятись. Був період коли притік туристів зменшився, бо не було ніякої інфраструктури: ніде поїсти, відпочити, переночувати. І перше, що він зробив, повернувшись із за кордону, ще не будучи головою міста, – побудував на березі річки базу відпочинку. Паралельно з цим ще одним бізнесменом почалося будівництво невеликого готелю з сауною, басейнами і т. Д. Зараз він завжди заповнений, не дивлячись на те, що ціни в ньому не маленькі. Тепер стоїть завдання побудувати щось для туриста середнього класу, щоб він зміг зняти собі ліжко-місце за 70-80 гривень.
  «Важливо, щоб турист не просто приїхав і подивився заповідник, не тільки дізнався нашу історію, а й відпочив. І наше завдання – його затримати. Тому у нас є задумки зробити кінні маршрути, прогулянки по лісу, прогулянки на катері по річці, у воді якої великий вміст йоду тощо».
  Лише у минулому році в Батурині побувало понад 200 тисяч туристів, а це додає чимало коштів у бюджет.

 Пліч-о-пліч із головою громади працює його молодий заступник – Валентин Потеруха. За фахом хлопець землевпорядник, який обізнаний з усіма справами громади. Він не лише чітко може відповісти на будь-яке питання щодо управління ресурсами громади, але й розповісти про всі програми, міні-гранти, де Батуринська ОТГ бере участь, адже до цього докладає він власні зусилля на добробут громади.

Фото автора

Матеріал підготовлений за сприяння Харківського прес-клубу в рамках проекту «Реформи в Україні очима журналістів регіональних медіа».