Головна Коротко Свідок великих змін

Свідок великих змін

233

Торік ми намагалися подавати вам на шпальтах районного часопису "Воля народу" найцікавішу, найважливішу інформацію. Тож сподіваємось, що так воно й було.

А у цьому нам частково допомагали ви, дорогі наші передплатники. Серед найактивніших читачів, які з нами на постійному зв'язку, мешканець с.Андріївка Ярослав БАШКО – переможець у номінації "Партнер газети".

У героя нашої розповіді завжди активна життєва позиція, усюди він серед перших. Ярослав Олексійович в когорті найпалкіших читачів районної газети та постійний слухач Буського радіо. І в рідній Андріївці про нього скажуть добре слово: реконструкція місцевого храму відбулася і за його участі. Допомагав у зборі грошей на будівельні матеріали. А скільки  кабінетів довелось обійти, аби дістати дерево для даху.

Саме з рідною Андріївкою, а колись Ферлиївкою, пов'язані наймиліші спогади. Пригадує пан Ярослав казкову мальовничість рідної місцини. Річка Гологірка, яка на той час була справжнім спасінням для людей, яскраво "домальовувала" рідний край. Кольорово цвіла черемха, а над водою звивалися плакучі верби. Пригадує  наш герой, як змінювали напрямок річки, скеровуючи її поближче до людей, а із виру, де часто бували дітлахи, ніби казкова русалка от-от мала з'явитись із води. Усієї чарівності краю і не передати, – ділиться п.Ярослав.

Його босоноге дитинство проходило в Андріївці, але Політехнічний інститут юнак закінчував в Красноярську (Росія) поруч з батьками, яких туди скерували на роботу. Та свою сім'ю Ярослав Олексійович створив у рідній Андріївці, одружившись з учителькою Марією Григорівною. Далі була робота на львівському заводі "Сільмаш", куди щодня доїздив з села, але сільську прописку на львівську так і не поміняв. У Андріївці – усе його життя.

Розповідаючи про себе, наш герой знову й знову повертається до спогадів. Безліч змін, територіальних і життєвих, відбулось на його очах, а інші, давніші події, переповідав батько. З південної сторони Андріївки проходила лінія фронту, у селі стояв гарнізон, а поруч з батьківською хатою був німецький штаб.

Справжнісіньким дивом називає Ярослав Олексійович збереження старої церкви Покрови, яку від двох великих пожеж врятували старі липи. Містичним є й те, що два загоряння – в 1925 р. та 1950 р. – трапились саме 25 травня, а полум'я з господарських будівель ніби перелітало через храм. Так Господь врятував святині.

Розповідає пан Ярослав й про загадкові місцини в Андріївці. Каже, нераз поруч з болотом біля Чемерова подорожні довго блукали пасовищем, наче їх хтось довколо водив. Сьогодні поруч з цим урочищем трапляються дорожні пригоди. Бо колись неподалік стояв кам'яний хрест, який зруйновано.

Досліджував наш герой й діяльність вояків-повстанців, брав участь у розкопках в Красному. Бути свідком переломних подій в державотворенні – чималого вартує. А ще більше – передати ці хроніки наступникам.
    
Ірина  КОРЧИНСЬКА