Головна Культура «Диктатура в законі». Що було би, якби закони 16 січня діяли сьогодні?

«Диктатура в законі». Що було би, якби закони 16 січня діяли сьогодні?

766

Понад чотири роки тому, 16 січня 2014 року, Верховна Рада України намагалася прийняти закони, які би легалізували диктатуру колишнього президента Віктора Януковича. За десять таких законопроектів проголосували підняттям рук, оскільки того дня електронна система голосування Ради не працювала. Тексти ж цих законопроектів були оприлюднені лише після їх прийняття. Усі вони були потужним нападом на демократичні свободи та права людини в Україні.
Це була одна з останніх відчайдушних спроб режиму Януковича зміцнити свою владу і перетворити її на справжню диктатуру. Перемога українського суспільства під час подій Євромайдану не дозволила цьому відбутися. Попри це, важливо пам’ятати про ці закони. Важливо також замислитися над таким: як виглядали би Україна у разі, якщо ці закони діяли би й сьогодні.
Жодних мирних акцій протесту
Мирні зібрання ретельно контролюються. Протестувальникам заборонено встановлювати сцени, намети та апаратуру — вони навіть не мають права носити маски, шоломи та будь-що, що заважає органам правопорядку ідентифікувати учасників акцій протесту. Окрім того, ті, хто бере участь у «незаконних зборах», ризикують потрапити до в’язниці.
Таким людям десять днів ув’язнення гарантовані. Ті ж, хто встановлює сцени, намети та апаратуру, — можуть бути затримані на п’ятнадцять діб. Альтернативою у цьому випадку є штраф у розмірі до 10,200 гривень. У разі використання протестувальниками більше п’яти машин, їх можуть позбавити водійських прав та транспортних засобів на два роки. Участь у «масових протестах» кваліфікується як кримінальне правопорушення та карається ув’язненням на строк 10-15 років. Зрозуміло, що за таких умов Євромайдан не протримався би довго. Віктор Янукович зберіг би своє крісло президента принаймні до кінця терміну у 2015 році, а Україна й надалі залишалася би у політичній орбіті Російської Федерації.
Пасивне та залякане громадянське суспільство
Більшість громадських організацій, які фінансуються за рахунок ґрантів від міжнародних організацій або фондів, припинили своє існування через новий закон про «іноземних агентів» – подібний до того, що є чинним в Росії. Неприбутковим організаціям доводиться платити податок на прибуток, як і будь-якому іншому підприємству. Навіть цього недостатньо: відтепер їх визнано «іноземними агентами» офіційно — ці слова повинні з’явитися в будь-якому документі, а також у офіційній назві організації. Годі й казати, що в Україні не існує свободи зібрань.
Журналісти-розслідувачі також «вимерли». Впроваджено поняття «наклепу»; це означає, що журналісти, яких звинуватили у «розповсюдженні хибної інформації» про певну особу, можуть бути засуджені до двох років ув’язнення. Слід також мати на увазі, що нові закони забороняють журналістам навіть збирати інформацію про суддів та представників «Беркуту», щоби полегшити судові процеси над активістами Євромайдану.
Відсутність чесних судів
Судова система працює на диктатуру. Будь-які рішення суду, згідно із «законами від 16 січня», є остаточними і не можуть бути оскаржені. За «неповагу» до суду можна опинитися за ґратами на 15 днів, або заплатити штраф у розмірі 5,100 гривень. Окрім того, людину тепер можуть засудити у будь-якій справі без її присутності в залі суду.
Обмежений доступ до інтернету
«Закони 16 січня» зробили можливим державний контроль над інтернетом. Перелік веб-сайтів, доступних для громадян України, може бути обмежений на підставі рішення державної моніторингової установи. У особливих випадках влада навіть має право повністю забороняти будь-якій особі доступ до всесвітньої павутини. Обговорення в інтернеті також ретельно відслідковуються. Ті, хто розповсюджує «екстремістські матеріали» та «збурює соціальну напругу», можуть бути ув’язнені строком до трьох років.
Що дійсно відбулося
На щастя, такий похмурий сценарій не відбувся. «Закони 16 січня» мали на меті придушити Євромайдан та унеможливити майбутні протести проти диктатури. Однак насправді вони мали зовсім протилежний ефект. Протестувальники не дотримувалися нових норм, а мирні демонстрації перетворилися на жорстокі сутички на вулиці Грушевського. Саме після цих законів протести вийшли за межі найбільших міст і поширилися на більшу частину території України.
Однак особи, які були відповідальним за диктаторські закони, так і не були покарані. Їх автори – колишні народні депутати від Партії регіонів Вадим Колесніченко та Володимир Олійник – втекли до Росії. Шлях цих двох нардепів повторили також багато їхніх однопартійців. Попри те, що понад 200 депутатів проголосували за «закони 16 січня», лише проти 15-х з них було ініційовано справи – і жодного з них не було в Україні, аби постати перед судом. Водночас восени 2014 року 18 нардепів, які піднімали руки за диктаторські закони, балотувались у мажоритарних округах під час парламентських виборів.
Цю статтю було спершу опубліковано на сайті проекту UkraineWorld. UkraineWorld у Twitter: https://twitter.com/ukraine_world
UkraineWorld у Facebook: https://www.facebook.com/ukraineworld.org/