Головна Культура В Буську відбувся майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки

В Буську відбувся майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки

426

У рамках проекту "Цікава людина", започаткованого районним відділом культури та Товариством «Просвіта», яке очолює Людмила Ціхоцька, нещодавно у РНД відбувся ще один майстер-клас, цього разу з виготовлення ляльки-мотанки. Його провела педагог Буської другої Галина Сень (на знімку вгорі), а про ляльку-мотанку розповіла директор Буської дитячої бібліотеки Галина Гораль. У мистецько-краєзнавчому заході взяли участь не лише працівники бібліотеки та Народного дому, а й учні Буської першої школи разом зі своїм педагогом.

Лялька-мотанка є прадавнім оберегом. Їй вже понад 5 тисяч років. Такі ляльки можна знайти у будь-якій країні. Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від не­при­ємностей та бід. Такі ляльки мож­на було бачити в будь-якій се­лян­ській оселі. Вони викону­вали різні функції – охороняли житло, дітей, сон, берегли господарство.

Ними любили бавитись діти. Та, на відміну від звичайної ляльки, у мотанки відсутнє об­лич­чя, а за­мість очей, рота – хрест з ниток. Їх виго­тов­ляли з натуральних мате­ріалів (сіна, соломи, дерева, тра­ви, сухого листя, тканини, шма­точків ста­рого одягу, ниток). Все це крі­пи­лось одне до одного способом пе­ре­кручування або перев'язу­ва­ння, не застосовуючи ніяких інстру­ментів – ні ножиць, ні голки. Ко­льори, які використо­вували для ляльки, несли свою символіку: жовтий – Сонця, оран­жевий – хліба,  малиновий – здо­ров'я, рожевий – достатку, світло-коричневий – втілення землі, світло-зелений – красу і моло­дість, фіолетовий – мудрість.

Ляльку-мотанку дарували  лю­дям, з якими існували родинні зв'язки, добрі стосунки, гарні від­носини, а, ви­готовляючи її, людина мала мати чисті по­мисли. Існу­вало три види мотанок: лялька-немовля, баба-берегиня і наре­чена. Ляль­ку-немовля спеціаль­но робили для малень­ких дітей, аби вберегти їх від різних хворіб. Тоді біля ди­тини клали ляльку, яка й забирала на себе всю негативну енергетику. Після чого тканину з ляльки розмотували і спалювали, а основу (сіно, солому) віддавали худобі.

Коли дівчина виходила заміж і йшла в невістки, то мати ви­готовляла для неї ляльку-мотанку, яка була б для неї своєрідним оберегом у новій ро­дині. Баба-берегиня допо­ма­гала оберігати  достаток сім'ї: все­редину  вкла­дали монети, зерно, вовну для збереження до­маш­нього тепла.

Галина Сень не раз бачила ляльку-мотанку, то ж захо­ті­ла зробити її власно­руч. Методику виконання знайшла у газеті "Крим­ська світ­лиця". Галина Іванівна зі своїми ви­хованцями ви­готовила кілька ляльок-мотанок і кожна – по-своєму цікава. На майс­тер-класі викорис­тову­вали шматки тка­нини і різнобарвні нитки.

Загалом для голови беремо два шматки білого полотна, з одного скручують ва­лик, який обгор­тають іншим шматком тканини. Оскільки об­личчя у ляльки-мотанки немає, бо, як вважали наші предки, че­рез нього у ляльку міг ввійти злий дух, то на голові з різно­барв­них ниток 2-3 кольорів (зви­чайно, щоб вони гармоніювали) робили хрест. Мотають за рухом Сонця, роб­лячи непарну кіль­кість намоток, спочатку верти­кально, потім – горизон­тально. Руки виготов­ляли з білої шер­стяної нитки, складеної у кілька ря­дів, поверх якої намотували кольорові нит­ки. Їх кріплять до тулуба, на гру­дях мотаючи чер­воною ниткою у вигляді хреста, адже хрест – символ Сонця.

Тепер треба ляльку-мотанку одягнути. До тулуба примотуємо вишитий фартушок і спідничку. Всі еле­менти одягу є оберегами: спід­ниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній, обов'яз­ковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток.

Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка, що символізує зв'язок з небом. Ми ж  на майстер-класі зробили ляльці-мотанці волосся: у кілька рядів склали шерстяну нитку, її середню частину об­мотали іншими нитками, зро­бивши потовщеною до центру – вийшов обруч, який кріпимо ззаду голови, а з кінців ниток сплітаємо косу.

Робота тривала близько двох годин: хтось виготовляв ляльку-мотанку, інший йому допомагав чи спостерігав, запам'ятовуючи почер­говість дій, аби зробити такий оберіг вдома, – але бай­дужих не було. Працювали і дорослі, і діти. Кожен готовий виріб різнився: лялька-мотанка бібліотекарів Людмили Михалюк, Ані Лех та Лесі Цюпки красува­лась у віночку з різнобарвних стрічок, директор РНД Ганна Гру­шицька використала для елементів одягу червоне і чорне мережива, директор Народного дому смт. Красне Марія Глова одягнула ляльку-мотанку у хустку. Осягнув­ши ази науки на майстер-класі, Марія Данилівна подібний захід проведе і для красненських мешканців.

Діти та дорослі дякували педагогу Галині Сень за  знання  і вміння, якими вона поділилась, а керівник відділу культури Людмила Ціхоцька нагородила її та Галину Гораль дипломами і вручила подарунки.

Лариса  ГАРАСИМІВ