Головна Культура Софія Караффа-Корбут – відомий митець з Бущини

Софія Караффа-Корбут – відомий митець з Бущини

375

Папка з ілюстраціями до "Кобзаря" Тараса Шевченка під назвою "На чужині" милує око куткірчан ще з початку 90х років минулого століття. Її подарувала рідній школі сама художниця Софія Караффа-Корбут. З того часу кожного дня до нас, учителів, школярів, із картин промовляють герої Шевченкових творів (а вони в рамках на стінах), а ми переконуємося, що наша землячка, ьвівська художниця, була справді талановитою, справжнім патріотом України, християнином, бо розуміла, що "Кобзар"  не книга. "Кобзар"  Конституція України.

За словами київської журналістки Людмили Семикінь, для друзів Соня людина, яка несла в собі пам'ять віків, ніби засвідчувала існування глибинного князівського роду. Вони  друзі  всі були свічечками і каганцями, а Соня  зіркою. Таке дивовижне поєднання таланту, свідомості, розуму і вроди. Вона вчила не скорятися  тихо, таємно, однак не відступаючи від своїх переконань. Не кидалася голіруч на систему, а долала її своїм мистецтвом. Так ніби епоха випробовувала жінку, а жінка звітувала перед епохою. Вона як би стояла на п'єдесталі і розмовляла з Богом через мистецтво, щоб зберегти народні ідеали.

Софія Петрівна не просто творила, а ставила знаки. Художники заборгували українській класиці, а вона ці борги віддавала. ІІ герої це серія типів українців: вони вродливі кожен посвоєму, але дужі, правдиві, горді.

Донька шляхтича та учительки, похресниця самого Івана Тиктора, вона чула себе законною спадкоємицею традицій 30 років ХХ ст., що стало джерелом її методу і стилю на все творче життя.

Графічний талант мисткині заяскравів у 60 роки минулого століття, коли одну за одною вона стала творити чорнобілі і кольорові ліногравюри за мотивами творів Тараса Шевченка для обласних і республіканських виставок, приурочених до вшанування 100річчя від дня смерті поета (1961) і 150річчя від дня його народждення (1964).

Окрилена успіхом, художниця відчувала докір сумління, що не побувала в Каневі, не поклонилась українському Пророкові, не подякувала за дароване їй натхнення. І вже стоячи перед його могилою, просить дати їй сили для звершення задумів, кріпити у важкі хви
лини: "…Тарасе мій, кріпи мене у важкі хвилини. Ти для мене найвища Біблія, найбільша мораль. Ти для мене вся істина мого життя. Дай силу мені бути людиною".

У створеній Шевченкіані (а це більше 70 ілюстрацій) яскраво виражені тематичножанрові групи, серед яких виділяються героїчні історичні постаті, жіночі, дитячі образи, твори соціального спрямування, побутові композиції. Особливе місце займають могутні постаті української історії: Іван Гамалія, Максим Залізняк, Іван Підкова. Це вперше за довгі роки, впродовж яких компартійні органи забороняли ідеалізувати козацьку історію, у роботах мисткині ожила оспівана Шевченком українська минувшина з її бестрашними славними лицарями  виразниками українського національного духу. Так поетичні образи Тараса Шевченка в трактуванні Софії КараффиКорбут отримали нове життя. Художниця надала зримості поетичному слову, досягши того синтезу слова й зображення, який споконвіків розцінюється як високе досягнення мистецтва книги. її твори пов'язані з життям та історією українського народу, а з іншого виразна національна форма, як результат власного пошуку, ерудиції та знань. Ось у чому талант землячки, про який довго замовчували і не бажали визнавати.

Сьогодні, в рік 200річчя від дня народження Т.Шевченка і 90річчя від дня народження С.Караффи-Корбут, хочеться сказати мисткині, що добра пам'ять про неї житиме довго. Цьому допомагають нам, бущанам, Богдан Горинь, Оксана Думанська, Роман Горак, Дмитро Сапіга, Василь Валько, Наталя Лещишин. Саме їхні книги, спогади, зустрічі з ними стали джерелом вивчення графічної спадщини славетної землячки.

Випуск у світ книги "Графічна Шевченкіана Софії КараффиКорбут" Богдана Гориня (2014)  це вшанування генія українського народу Тараса Шевченка і водночас данина пам'яті художниці, сподвижницька праця якої на ниві українського мистецтва заслуговує найвищої оцінки й вдячності нащадків.

Назва вулиці, на якій стоїть школа, меморіальна плита на школі, а згодом ім'я школи, Мавка на над могильному пам'ятнику на місцевому цвинтарі  це дань довгої пам'яті жителів Надбужжя.

Надія КУЧМА, учитель української мови та літератури НВК "Куткірська ЗОш ІП ст.", організатор кімнати-музею Софії Караффи-Корбут