Головна Культура Життя – це любов

Життя – це любов

379

"Життя – це любов, яка відображається в усьому, чого ми торкаємось і прагнемо!" Таке життєве кредо молодої талановитої художниці з Красного Насті Питльованої, чия виставка відбулась у суботу, 11 травня, в Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові. Це вже друга за рахунком презентація творчих робіт мисткині. Перша успішно пройшла взимку у стінах обласної організації Національної спілки художників України, відкривши для широкого загалу диво-талант, а для художниці – двері у мистецькі кола і велику проекцію в майбутнє.

В любові до мистецтва

Щоб відчути індивідуаль­ність у досвідах малярства Насті Питльо­ваної, достатньо зістави­ти між собою кілька важливих для неї жан­рів, а вже через них «пере­хопити» її базову рису характеру – не­під­робну доброту і ліричність. Чи то людина, чи квітка, чи са­краль­ний образ – усе підпорядко­ву­ється злагодженому, м'якому погляду молодої авторки, яка з кожним тво­ром поглиблює власне внутріш­ню, ду­хову сутність зо­бражальних моти­вів.

Колір, що структурується в згуст­ках малярської фактури, найчастіше виступає носієм емо­ційної інформації. Поверхні своїх картин Настя «за­ряджає» енерге­тично, ця метафізична субстанція працює в неї не­на­вмисне, якби в точній відповідності до внут­рішньо виробленої стра­тегії живопи­сання. Але потоки власної чуттєвості авторка здатна скеровувати і на реалізацію більш складних завдань творення образу людини, з «форма­туванням» її характеру, питомих прикмет. Ще складніше «програму­ється» зміст її сакральних тем, які будуються індивідуалізовано, з ви­разно автор­ським проникненням у метафізичну символіку. Натомість система значень чи то сакральних ком­по­зицій, чи мотивів з квітами, порт­ретів виростає зі спільного емоційного та культурно-цін­нісного імперативу, в якому особистісна світовідчуттєва платформа злу­чується з уні­вер­сальною гармонією на утвер­дження духовності і краси.

Така висока оцінка творчості  художниці Насті Питльованої з вуст  кандидата мистецтвознавства, без­сумнівного авторитета у мис­тецьких колах, проректора Львів­ської націо­нальної академії мис­тецтв Романа Яціва зачепила найтонші струни душі молодої мисткині і приємно вразила усіх, хто завітав суботньої днини до му­зею Михайла Грушевського, аби при­вітати Анастасію з успіхом. У їхній когорті – голова Львівської обласної ор­ганізації Національної спілки худож­ників України Олег Микита, який не ли­ше активно сприяв у проведенні двох перших виставок красненської мист­кині, так би мовити, став промоуте­ром таланту, але й зробив незабутній подарунок, повідомивши про те, що її прий­мають поза конкурсом у  творчий актив Спілки художників. А це – не лише постійна участь у виставках, а й пряма дорога до членства Спілки. Недарма господиня музею М.Гру­шевського Марія Магунь, даючи свою оцінку роботам Насті Питльо­ва­ної, характе­ризуючи її як сильну осо­бистість, назвала виставку "У борні за життя, в любові до мистецтва" святом не­зламності сили духу і вручила та­лановитій дівчині від­знаку музею. Заступник голови Буської районної ради Михайло Гаєвський, якого на презентацію своїх робіт запросила Настя, пообіцяв, що у Бущині також орга­нізують виставку її робіт. Земляки зможуть милуватися творчістю художниці і навчитись від неї справжньої внут­рішньої свободи – свободи бути самим собою, прос­тою і безпосе­редньою, лю­бити людей, бачити красу, уміти радіти і жити чимось, що є най­го­ловнішим. Такою є чудова дівчина з Красного, донька, сестра і подруга, про яку суботньої днини вустами сестри  однокласниці, одногрупниці та ба­гатьох інших була сказана сила-силенна теплих слів.

Шкільна  подруга Мар'яна Ткачен­ко роз­по­відала про талант Насті, який про­явився ще в дитинстві. Хоча, за словами подруги, в анкетах друзів, які були популярні в ті часи, дівчина завжди писала, що мріє стати кос­монавтом. Хоча вже тоді малювала не лише на папері, але й на стінах у домі. А однокурсниця Наталя Гна­тюк пригадала студентські роки в Академії мистецтв, спільне прожи­вання на квартирі, креативність Насті і те, що за характером її подруга – справж­нісінький "живчик". Сестра Ірина і са­ма "винуватиця" події подякували усім, хто прийшов при­вітати з де­бютом, хто підтримував, допомагав і допомагає у творчості і житті.

Проникливими і силь­ними поетични­ми словами "На цій землі ми птахи пере­літні. Пильнуймо ж крил, пиль­нуймо над усе" завершив офіційну частину відкриття вис­тавки художніх робіт продюсер і режисер відеостудії ім.Івана Миколайчука Євген Козак.

Якщо вдасться – малюватиму

А й справді, іноді в житті скла­даються обставини, які, немов землетрус, руйнують усі плани і мрії. І головне тоді – не зламатись і, не­зважаючи на жодні  перепони, то­рувати шлях до перемоги. Героїня нашої розповіді Настя Питльована – справжня переможниця, сили духу якої можна  повчитись. Навіть у її голосі – лагідному і водночас твер­дому – упевненість і цілеспрямова­ність, у посмішці – ніжність, в погляді – глибокі почуття.  Спілкуєшся з нею і розумієш: "привид втрачених мрій" (як усе могло бути) давно залишив душу дівчини та затишний дім Питльованих.

Настя мріяла стати дизайнером. Незважаючи на тяжкі 90, епоху де­фіциту, безробіття, в цьому бу­динку творились перші колекції одягу. В 1999 році Анастасія вступила до училища (ВДВШХМ), де здобула диплом конструктора-модельєра верхнього жіночого одягу. Її  моделі відзначались елегантністю і шармом. У 2001 Настя перемогла у конкурсі "Власна розробка одягу з лого­типом" від  журналу "Єва". У наступному – 2002 році – дівчина стає студенткою Львівської  націо­нальної академії мистецтв.

Її завжди цікавила гра світлотіней і кольорів. Бажання творити стало  основною рушійною силою. Анастасія крок за кроком йшла до давно визначеної мети – навчатись у всесвітньо відомому британському коледжі "St Martin's SchooI". 2005 став переломним у житті Насті – через нещасний випадок у Карпатах дівчина отри­мала травму  шийного відділу хреб­та і опинилась в інвалідному візку.

Осіння  поїздка студентів у гори зруйнувала її мрію бути дизайнером, але здійснилась інша. Анастасія Питльована стала митцем, чиї художні роботи заворожують, а креативність і сонячність – дарують позитивні емоції і тепло у душі.

Дівчина чітко розуміє свою проблему і твердо вірить – усе буде добре. Бо поруч є друзі і рідні, особливо мама Оля, тато Ярослав, сестра Ірина. Саме завдяки їхній турботі вона осягнула нову муд­рість, нове світло життя, в якому немає місця відчаю.

Минуло два роки після нещасного випадку – спочатку була  боротьба за життя, а згодом – виснажливі дні реабілітації, коли кожен рух ставав результатом міцної віри, тяжкої праці і наполегливості. І тоді, зібравши усі сили, Анастасія береться за пензель, хоча його так важко  було тримати у  неслухняних пальцях. І з'являються перші несміливі мазки на полотні, які  можна назвати справжнім подвигом. Але дівчина твердо вирішує: якщо намалює  голуба – символ Святого духа –  творитиме і далі.

Вдалося, картина "Голуб зі сер­цем" стала вирішальною у її житті. Зго­дом з'явились й інші. У художніх творах Анастасії і зараз домінують релігійні мо­тиви, пейзажі, портрети і флористика.

Я люблю квіти

На сьогодні їх не один десяток, лише на виставці представлено більше тридцяти – "Благовіщення", "Мадонна в пшеничному полі", "Обійми", "Марія з Ісусом", "Свята родина", "Вечеря", "Поцілунок", "Безмежна любов", "Мама" (на знімку зліва), "Малий Данік", "Софія", "Весна", "Маки", "Півники", "Іпомея", "Настурція", "Літо", "Іриси", "Соняхи", "Я люблю соняхи" (на знімку справа), "Цикламен", "Мальва", "Букет літа","Хризантеми", "Золото осені", "Старий замок" і "Вовча сім'я".

Особливо вражають її портрети і дивоквіти. Поважні іриси, скромні  ромашки, жовтогарячі соняхи і горді мальви немов живі розквітають на полотнах  Анастасії – молодої, щи­рої, відкритої і сильної….

Ми ж пишаємось тим, що "Воля народу" була  першим часописом, який ще у 2009 році відкрив талановиту художницю Настю Питльовану з Крас­ного (див."Настині диво-квіти" у "ВН" за З грудня 2009 року). Горді тим, що сьогодні "ВН" у когорті друзів  мисткині, попереду в якої – нові задуми і злети.

Успіхів тобі, Настю!

Ірина  ГАЄВСЬКА