Головна Листи Люблю життя таким, яким воно є…

Люблю життя таким, яким воно є…

305

Ось і добігає до фінішу 2012… Усе в ньому було: солодка радість зустрічей, добрі справи, пам’ятні дати й гірка печаль розлук, особливо, коли виряджаєш близьких людей у далеку дорогу, на заробітки, в чужину. Але таке воно життя, для кожного різне, але з Божим даром сил і терпіння, щоб нести свій хрест.

– То ж чим був позначений рік, що минає?

– Усі непередбачувані події приписували рокові Чорного дракона (я сама під цим знаком народилася, якщо вірити астрологам), який нікого не обминув своєю чорною увагою, а також активному Сонцю. То в того, то в іншого – не збулось, поламалось, розбилось, травмувалось. А тут ще перипетії з "кінцем світу". Знову ж таки винен чорний дракон. Це він буцімто спровокував торнадо й цунамі, неймовірну спеку, наближаючи той "кінець" і зміцнивши статки продавців-спритників, які під чарівну дудочку ЗМІ випродали е-нні запаси свічок, консервів, обладунків для бункерів (ніби при "кінці світу" вони стануть у пригоді людям?!"). Дивина та й годі!

– А що ти вкладаєш у це поняття?

– У моєму розумінні "кінець світу", звичайно, не за Євангелієм, коли небесні світила захитаються і настане темрява по всій Землі (але коли це буде, ніхто не знає) – це коли помирає любов між людьми, коли рвуться живі лагідні взаємини, коли батьки залишають своїх дітей, а діти цураються батьків. Оце катастрофа, оце "гієна вогненна", оце біда для живих, які розучились дивитись на ясне сонце і синє небо, слухати чарівний голос птаства, відчувати цілунку і цілушки смак, радіти кожному новому дню.

– І з ким тобі по дорозі?

– Я з тими, хто шукає і знаходить, цінуючи дар життя. Хто падає і встає, починаючи усе з чистої сторінки. Хіба легко було нашому землякові Михайлові Туркевичу, коли у холоді, снігах і постійній небезпеці долав 30 років тому найвищу вершину світу – Еверест?! Неймовірно важко, але він ішов в одній зв’язці з товаришами-альпіністами, бо попереду була мета сходження – вершина. І шлях до неї лежав через відчуття ліктя, любов, мужність і неймовірну відповідальність. У кожної людини є свій життєвий Еверест, який треба обов’язково подолати.

– Тому твої позитивні герої завжди з рисами ідеальних людей?

– Саме так. Хоча й запевняють, що таких людей не буває. Але з огляду на те, хто і як моделює свій ідеал. От і цього разу Руслан Землянко з мого нового оповідання "Варення з райських яблук" – людина цілісна, правдива, любляча, без подвійних стандартів. Падає, піднімається, але не здається, набираючи нову життєву висоту. Йому до пари й Людмила Белей, чарівниця високої моди, яка через життєві обставини опинилася в кризовій ситуації. І тільки світле кохання допомагає обом вирватись з клітки нерозуміння й самотності. 

– А тепер, Алло, повіншуй воленародівців та її читачів.

– Мені вже вчувається срібний різдвяний передзвін, перед яким намагаєшся очиститися від гріхів, вільних і невільних, простити одне одному, щоб просвітленому наблизитися до народження Христового і такого милого з дитинства "Сійся, родися!..".

І традиційно бажаю: здоров’я, щастя, Божої благодаті й усіх гараздів!

За Вас, хто завжди у дорозі,    

За Вас, хто завжди у тривозі

За справи людські,

як батько і мати

Щоб серце своє по краплині віддати!

 

З Вами була Алла АНДРЄЄВА

Р.S. А щоб ти, шановний читачу, був з нами, з Аллою Андрєєвою і її новими героями, – передплати «ВН»: «смакувати» варення з райських яблук будемо вже з початку січня.