Головна Листи Стоїть Шевченко біля клубу…

Стоїть Шевченко біля клубу…

859

На адресу редакції часопису надійшов лист від пенсіонерки села Яблунівка, у якому вона висловлює свої думки щодо дозвілля молоді, роботи сільського закладу культури та відкриття в селі дошкільного закладу (подаємо витяги з листа, дещо переробленого).

"На святі Св. Миколая в школі було людно. Дуже гарно підготували дітей молоді мами, гарні костюми. Все було дуже гарно, але не було де старшим бабусям сидіти. Людей насходилось дуже багато, не було де стояти, стояли в коридорі. Не знаю, чи бачили, як виступають їхні діти. Були батьки, дідусі, не кажу вже й про те, що на святі бувають тільки мами і бабусі. Була на святі і голова сільської ради п.Надя, яка стояла біля дверей. Чи не було соромно дивитись п.Наді, як тиснуться діти і батьки в такому класі, де і дихати було тяжко. А в клубі ніколи двері не відчиняються. Такі кошти адміністрація виділила, так гарно зробили ремонт, а клуб все закритий. Хіба не боляче дивитись нам, батькам і дідусям. Ніхто не знає, навіщо тримають клуб?"

"Може, вже хтось хоче приватизувати? Завідуюча клубу – дочка підприємця Б. Вовка, вона зараз у декретній відпустці. Чому немає заміни?"

"В Яблунівці 8 листопада був храмовий празник. Всі дівчата і хлопці зробили дискотеку прямо на дорозі біля клубу, п.Надя не дозволила його відкрити. Цілу ніч музика грала біля клубу. Навіщо тоді робити такий дорогий ремонт в клубі?"

"В селі немає дитячого садочка. Всі молоді мами возять маленьких дітей в с.Побужани. Зранку везуть "Школяриком", а увечері дуже важко забрати дітей із садочка".

"Кожної суботи і неділі вся яблунівська молодь в Побужанах. Біля нашого клубу взагалі безлюдно. Навіть вечорами в суботу і неділю клуб закритий". "Де ж наші люди, куди вони дивляться? Давайте вийдемо і захистимо свою молодь, чого ж мають ходити по чужих селах?".

Нагадаю, сільський осередок культури після капітального ремонту урочисто відкрили у 2009 році. Мабуть, дуже спішили його відкривати, бо не пройшло й року, як завалилась стеля. Тож оновлений храм культури знову потребував ремонту. Правда, працівники фірми "Базис-плюс" за деякий час його відремонтували.

Отож, отримавши такого листа, ми зателефонували до сільського голови Надії Романюк. І подаємо її точку зору.

На концерт до дня Святого Миколая вона завітала до школи з подарунками від приватних підприємців. Свято пропонувала провести у Народному домі (там тепло і більше місця, ніж у класі), проте директор школи чомусь відмовився. Запитали про причину відмови у Йосипа Грищука, і ось що почули у відповідь: "У класі тепло, туалету шкільному приміщенні, та й батьки не захотіли, бо щораз до іншої сценки потрібно було переодягати дітей. Ну, а вони пишуть, то їм мороз, то спека, всім не вгодиш".

У селі 60 маленьких дітей, та лише 3 з них відвідує дитсадок у Побужанах. А щоб відкрити у Яблунівці дитячий садок, потрібно вкласти 2 мільйони для реконструкції старого приміщення сільської ради. Сільський голова подавала документи, та коштів таких, звісно ж, немає.

Якраз напередодні храмового празника директор Народного дому пішла у декретну відпустку, то ж молодь танцювала надворі (благо, й погодні умови сприяли). Та вже згодом сільський голова пропонувала молодим, щоб хтось з них став директором НД, проте бажаючих немає й досі. У цьому погодилась посприяти і керівник відділу культури та туризму Людмила Ціхоцька. Лише схвально відгукується про роботу Оксани Піджарко (і освіту має, і сама співає, і сельчан залучила до художньої самодіяльності, бо організувала не один співочий колектив), але в даний момент будуть шукати кандидатуру на директора сільського закладу культури. Та, коли молодь захотіла організувати вертеп, то й збирались вечорами на репетиції, а на другий день Різдвяних свят виступали перед сельчанами.

А поки немає нового директора НД, то сільський голова у суботу та неділю відкриває заклад культури, аби молоді змогли провести там дискотеку. Але на танці приходить 6-8 юних сельчан, та й після них доводиться збирати пляшки довкола приміщення. Інші ж ідуть в Побужани, але не до Народного дому, а до бару, де, як відомо, можна не тільки потанцювати.

У Яблунівці існує своя місцева традиція. Коли у других селах хлопці роблять шкоду у ніч на Андрія, то тут ще й у ніч на Водохреще, коли по церквах відправляються Богослужіння. Тож цьогоріч вони зняли (як самі зняли, так самі і поставили, правда, після нагадування сільського голови) ще й хвіртку від загорожі, що біля пам'ятника Тарасу Шевченку (Яблунівка – одне з п'яти сіл району, де стоїть пам’ятник Кобзарю). Знаю, що хвіртки знімають у тих господарів, які не відпускають своїх дорослих доньок на гуляння, а чим завинив перед сільською молоддю Шевченко, не можу зрозуміти. Краще б гуртом зібрались та й до його 200-річчя, яке святкуватимемо цього року, підправили постамент, який вже потріскав. Адже вони є господарями в селі і повинні дбати про порядок.

Лариса ГАРАСИМІВ