Головна Листи Лише правда дасть нам силу

Лише правда дасть нам силу

266

Ми уже два десятиріччя живемо у своїй незалежній державі. Але чи відчуваємо сповна нашу Незалежність? Ні. Чому? На це пробує відповісти наша читачка.

У "Святому Письмі" написано: "Спочатку зумійте подякувати Богові за те, що вам дано від Господа, а потім лише можете просити те, чого потребуєте".

Але чи усі ми подякували Богові за те, що маємо з 1991 року Незалежну, Самостійну Україну? Ні. Чи подякували борцям за волю України – воякам УПА, для яких  смислом життя було «Бог і Україна»..? Теж ні! Упівці навіть вмираючи вірили у майбутню перемогу. А чи сьогодні така віра є у нас?  Мы уже два десятилетия живем в своем независимом государстве. Но чувствуем вполне нашу Независимость? Нет. Почему? На это пытается ответить наша читательница.

На чому має базуватись ця віра? Мабуть, на тому історичному фундаменті, який збудували наші попередники. Тому усім, особливо молоді, потрібно докладно знати, що серед провідників національно-визвольного руху українського народу в ХХ ст. був  генерал-хорунжий Василь Кук, уродженець селища Красне нашого району. Мусимо пам’ятати, що першим визнав Українську Повстанську Армію Президент Віктор Андрійович Ющенко і багатьох упівців удостоїв високих державних нагород.

Великою болючою раною на тілі України залишається Голодомор 1932-1933 рр. – найжахливіший в світі. Штучно морили голодом людей на  найродючіших землях. Це був геноцид. Небачений злочин в історії України, спровокований сталінсько-більшовицькими сатрапами. Мільйони українців пішли з життя за те, що не хотіли за безцінь працювати в колгоспах.

Від 30 років і в наступні десятиріччя говорити про Голодомор було заборонено. Лише Віктор Ющенко вперше на державному рівні підняв питання про Голодомор як геноцид нації, привернувши увагу суспільства і світу. Це крок справжнього українського Президента. 

Тоді для України масові репресії продовжились, коли за сфабрикованими справами у концтабори було відправлено тисячі представників інтелігенції. Майже півстоліття всі згадки про цей злочин перебували під грифом "секретно". Проте як у Святому Письмі сказано: "нема  нічого тайного, що не стало б явним". Останнім часом імена та творчість діячів Розстріляного Відродження знов повертаються до нас.

Треба сказати і про українських патріотів, які були в кожному селі, місті, містечку і навіть хуторі. Їх масово заарештовували, відправляли в тюрми, засилали на каторгу в Сибір. Там їх чекав холод, голод, важкі хвороби, приниження людської гідності, страшні допити, під час яких катували до непритомності. Молодих людей розстрілювали без слідства і суду. Ті страшні тортури людям допомагала витерпіти щира молитва до Бога. Люди-невільники, але стійкі, патріоти вірили, що СРСР розпадеться і Україна буде Самостійною державою.

Сьогодні, ми сущі, маємо про це знати, пам’ятати і цінувати. А не зухвало себе поводити, як ті, хто цинічно заявляє: а що мені дала та Україна? До таких напрошуються слова: вас не били, вас не катували, вас не боліло.

Отже, українці сповна випили чашу свого терпіння. Ми достойні на краще життя. А нинішня влада поводиться так, як ми їй дозволяємо. Колись комуністи "будували комунізм" без Бога. І ми побачили уже наслідки цього. Сьогоднішня влада теж щось подібне "будує".

Тому маємо зрозуміти, що Бог – це Правда, Правда дає силу захистити свою честь, свою мову, свою історію, свою церкву і державу.

Галина ЗАСТРІЖНА, пенсіонерка