Головна Політика Не проси свободи на колінах

Не проси свободи на колінах

381

Як відомо, 22 січня – День Соборності України став початком вже відкритої війни влади проти народу. Вкотре пролилась кров, але тепер вже стріляли з вогнепальної зброї: було вбито двох протестувальників. Один з лідерів опозиції Віталій Кличко заявив, що Янукович оголосив війну і взяв на себе кров народу.

 

Уся Бущина – майдан

Нічні події, коли силовики з "тітушками" викрадали людей (зокрема "беркут" заманив у пастку "автомайданівців", розтрощив їхні автомобілі, побив активістів), ще раз підтвердили, що Банкова тягне час, сподіваючись, з одного боку, нагнати більше страху на людей, а з іншого – шукає якогось виходу з тупику, у який себе сама загнала.

Вже зранку в четвер на заклик В. Кличка в соціальних мережах про страйк миттєво відреагували свідомі громадяни і у Буську – першими були не місцеві політики, не "ударівці" зокрема, а саме небайдужі люди. Зрештою вони, як згодом, позитивно оцінивши такий факт, скаже керівник місцевого штабу національного спротиву Степан Рак, зібрали громаду – під невпинний тривожний церковний дзвін – у центрі міста. Годину мовчазного страйку (без промов) люди використали для спілкування між собою. Збирались групами, знайомі – незнайомі. Гомоніли, обмінювались думками, розповідали про останні події в Києві. Основна теза: влада не хоче чути людей, тому й вдається до насильства, відчуваючи свою безкарність. Діє підступно, зухвало, використовуючи "Беркут" та провокаторів; знущаються з затриманих, катуючи їх, а потім віддають під суд, який штампує під кальку рішення про 2-місячне утримання під вартою.

Усі погоджуються, що так далі тривати не може, протистояння загострюється, доля країни вирішується в Києві. Тому необхідно при будь-якій нагоді допомагати Майдану і людьми, і коштами, і теплими речами. Свою посильну лепту надають мешканці Бущини – і немає значення хто як це робить. Зокрема місцеві пасічники передають у Київ свій мед, а працівники райдержадміністрації замість новорічного корпоративу переказали зібрані гроші на рахунок Євромайдану. На заклик церковних громад активісти збирають кошти на Майдан. Прикладів такої допомоги можна навести чимало.

 

Настав час нової України

З особливим інтересом слухають розповіді очевидців подій, які відбулися на Майдані саме 22 січня, дня дуже напруженого і трагічного. Там побували майже усі депутати районної ради від фракції Народного руху. Один з них – Ігор Іваськів досить відвертий в своїх оцінках і емоціях. Це вже його 8 поїздка у Київ. Перша була ще до сумновідомих подій 29-30 листопада, коли влада брутально побила студентів. "Приїхали до Києва ще напередодні Вільнюського саміту, щоб висловити свою підтримку євроасоціації, згодом – ще раз. А потім відбулось те, без чого, переконаний, не було б нинішньої революції. І сталася вона завдяки молоді, студентам, які першими заявили про те, що хочуть жити гідно. Мені дуже було прикро, коли деякі наші політики, зокрема і місцеві, поставились до цього дуже скептично, мовляв, нічого не вийде з цієї «дискотеки». Але вийшло, бо країна саме завдяки оцим молодим людям, які народились в незалежній Україні, стала іншою. Так народилась і нова політична нація, за якою вже не встигають політики-опозиціонери. Більше того, ці молоді люди диктують їм свої вимоги.

Власне, якщо говорити про себе, то Майдан для мене це місце, де засвідчується право людини обстоювати свою гідність. І річ не в тім, що ти не в перших рядах на барикадах – там хлопці підготовлені. Як правило, виконував обов'язки волонтера на кухні чи розносив їжу. Ця територія особлива, тут своєрідна енергетика, енергетика волі і спротиву, свої неписані закони, тут особливі люди, солідарні та відповідальні, а ще – нескорені. І вони нічого не бояться, особливо ті активісти, які місцем своєї боротьби визначили Грушевського (до речі, за радянської влади вона мала назву Січневого повстання. – Ред ). Те, що вони щохвилини ризикують як не життям, то і суттєво – здоров'ям, – 100-відсоткова правда. І на власні очі бачив це, зокрема і 22 січня. Під "беркутівську" роздачу міг потрапити і сам – просто пощастило влетіти у якісь незачинені двері біля готелю "Дніпро". В іншому разі міг би розділити участь десятків сторонніх спостерігачів, яких "беркутівці" хапали, гамселили і потім передавали в міліцейські відділення, де вже судді мають заготовлені вироки. Це чиста правда.

Правда і те, що кожен з нас нині робить те, що вважає за потрібне. Я хочу бути на Майдані, мені ніхто цього не заборонить. Тут, особливо зі сцени, багато говорять. Слова нині – це дуже добре. І той, хто хоче говорити, він має таку можливість. Моє горло не надається до майданних промов, але я не мовчу. Я стою там, де стоять тисячі моїх земляків, стоять за свою справедливість і честь. Бо є такий момент; коли ти власним прикладом мусиш щось робити, а не закликати робити це інших. Чомусь вважаю, що приклад буває переконливішим за слово. Хоча б нині.

Микола ІВАНЦІВ

 

Від редакції. Депутат районної ради Ігор Іваськів днями приїхав до ожидівців, які охороняють порядок на дорозі Київ-Чоп. Привіз їм продукти харчування, а перед тим теплі речі та кілька пар теплого взуття передав мітингувальникам на Майдан. У ці дні він знову в Києві.