Головна Політика Чи з’явиться у Майдану одноосібний лідер?

Чи з’явиться у Майдану одноосібний лідер?

269

Масові протести, що розгорнулися сьогодні практично по всій Україні, змінили не тільки порядок денний життя нашої країни, але й інформаційну картину у провідних світових ЗМІ. Аналізуючи публікації та сюжети українських та світових медіа, можна дійти висновку, що Євромайдан сприймається як масштабне явище, котре, за певних умов, може вплинути на зміну геополітичної карти не лише європейського континенту, але й світу в цілому. Такої пильної уваги до подій в Україні не було навіть в період "помаранчевої революції". Вочевидь, українська "єврореволюція" перевершила свою "помаранчеву" попередницю як за масштабом, так і за тривалістю.

Відмінністю є також той факт, що ненасильницький спротив зразка 2004-2005 років жодним чином не може зрівнятися з днем сьогоднішнім, коли вже зафіксовані численні жертви масових заворушень. Іншою помітною відмінністю між цими подіями є "лідерський фактор". Якщо "помаранчева" революція одноосібно очолювалась Віктором Ющенком (після того, як Юлія Тимошенко добровільно поступилася своїми амбіціями), то Євромайдан від початку мав кілька умовно рівнозначних політиків-претендентів на провідну роль: Арсенія Яценюка, Віталія Кличка й Олега Тягнибока. Не кажучи вже про численних громадських активістів, що подекуди навіть затьмарювали цей "тріумвірат". Та, зрештою, на тлі постійних дискусій про доцільність чи недоцільність офіційного визначення єдиного "лідера", цей статус, здається, почав поступово закріплюватися за Віталієм Кличком.

Першою складовою тут, ймовірно, став найвищий серед колег по опозиції президентський рейтинг лідера "УДАРу". Ще однією заявкою на одноосібне лідерство Кличка стало визнання його як свого лідера "автомайданівцями". А згодом лідер "Третьої української республіки" Юрій Луценко закликав до створення тимчасового виконавчого комітету на чолі з Віталієм Кличком. Спробуймо проаналізувати шанси лідера "УДАРу" стати одноосібним "лідером” Майдану.

Як це не парадоксально на перший погляд, але однією з важливих переваг Кличка у цьому сенсі є поміркованість його політичної позиції. Не варто забувати, що лави протестувальників є дуже неоднорідними – від радикалів до лібералів. Так само, як і електоральна база. І якщо радикали чудово пасують для часів штурму, то вже для перемовин і пошуку компромісів важливі інші якості. Саме цими якостями і володіє Віталій Кличко. Він однаково позитивно сприймається і на сході, і на заході країни. Він бажаний співрозмовник і для європейців, і для росіян. Зрештою, він єдиний з опозиціонерів, що зважився прийти на "антимайдан" і поспілкуватися з його учасниками, і був сприйнятий! Не є таємницею і те, що саме він постійно виступає своєрідним арбітром у суперечливих питаннях, таких, наприклад, як оголошення перемир’я на вулиці Грушевського чи розблокування захопленого "Спільною справою" Мін’юсту.

До того ж він єдиний з "тріо", хто має реальний досвід Великих Перемог (нехай і на спортивній арені, але ж в масовому сприйнятті людей він-переможець!).

Безперечно Яценюк і Тягнибок кращі оратори, але й тут Кличко має свої козирі – він щирий. Він говорить просто, і людям це подобається.

Звісно, говорити про остаточне визнання одноосібного лідерства Кличка ще, мабуть, зарано, але вагому заявку на це він, здається, зробив.

Проте події ще розвиваються, і тому питання про єдиного лідера опонентів чинного режиму залишається відкритим.

Анастасія БІРБАН