Головна Політика Змий кров зі своїх рук!

Змий кров зі своїх рук!

333

Тривожні події, які трапилися вночі минулого четверга в Олеську, коли екс-регіонал В.Сисун стріляв у вісімнадцятирічного юнака, сколихнули мешканців селища. Тому вже наступного дня вони знову зібрались на віче, на якому виступили і батьки потерпілих. Люди стояли з плакатами "Ганьба!", "Ти живеш за наші гроші!", "Змий бруд зі своїх рук!". Хоча депутат районної ради Ольга Мала зазначила, що замість слова «бруд» доречніше було б написати «кров».

Ось як розгорталися події того злощасного вечора. П’ятеро юнаків 18-21 років, які допомагають загону Самооборони, ходили вулицями Олеська. Коли від Йосипівки стежкою вертали близько 23 години додому, перед ними (на стежці) загальмувала автівка. З неї, привідкривши вікно, почали стріляти. Вискочивши з машини, троє молодиків (як повідомив селищний голова, це був син, зять екс-регіонала і ще один, незнайомий йому), нецензурно висловлюючись, схопили двох хлопців і почали бити. Одному вдалося втекти. Коли інший впав, копали ногами.

Згодом кинули його в машину і привезли під огорожу, на якій було написано "ригоанал" (олещани стверджують, що напис був ще до 21 години). Сюди ж підійшли і решту юнаків. Заставили їх змивати написане. Отак, не розібравшись, визначивши самі винуватців, вони влаштували самосуд над хлопцями.

Тим часом вдалось зателефонувати до голови селищної ради Анатолія Триндюка і повідомити, що його молодшого сина Віктора побили. Він прибув на місце події разом з членами із Самооборони.

Тут нагодився і В.Сисун. З машини вийшов вже зі зброєю і, нікого не вислухавши, вдарив рукояткою пістолета в потилицю того, хто стояв поблизу. Ним виявився студент "Львівської політехніки" Дмитро Лішньовський.

Вочевидь, одного удару Сисуну виявилося замало, бо після нього пролунав постріл. Постріл в людину із травматичної зброї. Хлопця доправили в Буську районну центральну лікарню з діагнозом «закрита черепно-мозкова травма, забійна рана в ділянці правої лопатки».

Оповідаючи події четверга, мама Дмитра – Леся не може стримати сліз. Того дня син приїхав зі Львова і пішов погуляти з хлопцями. Вдома його не було всього 40 хвилин, і за той час сталося жахливе. Коли її повідомили, не могла повірити, що таке могло трапитись в Олеську. Прибувши на місце події, від дружини того, хто стріляв, почула дивні звинувачення: а чому вони були у чорних куртках. "Вона відкрито сказала, що ненавидить олещан. То як тепер, після того, що вони зробили, до них ми повинні ставитись?", – запитує мама Дмитра.

На віче громада Олеська засудила вчинок свого земляка і прийняла рішення, в якому від районного відділу внутрішніх справ вимагали об'єктивного і правдивого розслідування у побитті дітей гр.Сисуном В.В. із застосуванням зброї (того дня, годиною пізніше, мешканці Олеська та громада Буська прийшли під стіни районного відділу внутрішніх справ). Представник міліції, виступаючи, зазначив, що вони "зафіксували дану подію, вилучили зброю, одяг, у селищній раді відразу провели допит, за даним фактом порушено кримінальне провадження і буде прийняте законне рішення".

Люди вирішили йти пішою ходою до будинку екс-регіонала. Йшли і скандували: "Слава Україні!', "Україна понад усе!", а коли вже підійшли ближче, то чулося лише "Ганьба!".

Біля обійстя на флаг-штоці тріпоче національний прапор, за зачиненими воротами – троє осіб – батько Сисуна і дві його сестри, одна з них фотографує все на мобільний. Підходжу ближче і чую: "А ви знаєте, скільком він допоміг? А скількох працевлаштував?" Але ж у будь-якому разі це не дає йому право стріляти в людей. Перед потерпілими ніхто не вибачився, більше того, родичі екс-регіонала навіть були обурені тим, що напередодні хтось на їхнє подвір’я кидав каміння. Батько його навіть сказав, що не знає, хто такі Лішньовські, хоч роками живе з ними по сусідству. Люди не стримували свої емоції, бо, мабуть вже давно накипіло, і побиття хлопців та стрілянина стали останньою краплею.

У неділю Олесько знову зібралось на віче. Це був третій день жалоби за загиблими у Києві, то ж о.Ігор Суходольський відправив панахиду за Героями Небесної Сотні. На віче був і син Сисуна, Ярослав, який, визнавши свою вину (мовляв, вони помилилися), просив вибачення за скоєне у кожного з хлопців. Відтак обидві сторони дійшли компромісу.

Наступного дня, у понеділок, 24 лютого, потерпілий Дмитро Лішньовськии, його батько Андрій та Ярослав Сисун написали заяви до начальника слідчого відділу Буського РВ ГУМВС України у Львівській області М.Скоробогатого, в яких зазначили, що "просять кримінальні провадження закрити, від дачі показань у даних провадженнях на підставі ст.63 Конституції України відмовляються". Натомість, аби компенсувати громаді моральні збитки, винуватець надасть кошти на ремонт дитячого садка, а також відшкодує вартість пошкодженого майна хлопців (куртки, мобільного).

Насамкінець хочу навести слова однієї жінки, яка у п’ятницю, стоячи перед зачиненими ворітьми, запитала батька Сисуна: "А якби у твоїх дітей та онуків стріляли, то що би було?" Мабуть, розв’язка була б зовсім іншою.

Лариса ГАРАСИМІВ