Головна Політика Над Україною знову нависла загроза

Над Україною знову нависла загроза

285

На Ожидівському перехресті височить фігура Святого Миколая. Колись, у давні часи поневолення наших земель монголо-татарськими зайдами, тут височіла вежа, з якої охоронці могли повідомити мешканців про небезпеку. Тепер, як і колись, тут також стоїть загін самооборони, бо над Україною знову нависла загроза.

Тому ожидівська громада, скликавши 22 січня віче, вирішила підтримати Майдан у Києві. Поруч фігури розмістили намет, у якому постійно чергують групи чоловіків. Дізнавшись про такий пост земляків, депутат Буської районної ради і приватний підприємець Ігор Іваськів, закупивши продукти, разом з журналістом «Волі народу» вирушає на Ожидів.

Під’їжджаємо, на дворі вже смеркає. Біля намету горить в металевих бочках вогонь, біля двох – гріються, на третій закипає вода на чай. Окрім старших чоловіків, є й школярі – хлопці та дівчата. Десятирічний Вадим, напевно, ще й вдома не був після уроків, – за плечима – ранець, а в руках – національний прапор. Над наметом  горить лампочка, вище встановлені національний та червоно-чорний прапори. Запитуємо, чи мають прапор Євросоюзу, і тут же з автівки наш водій Павло дістає полотнище прапора. Активісти відразу лаштують його на древко.

Спілкуюсь з Михайлом Гудимою та Олегом Вовком. Вони тут від середи, змінюють своїх сельчан на ніч. Запевняють, що будуть стояти до перемоги, допоки у Києві не вирішиться на користь України.

Угорі на щиті так і написано: «Ожидів, вперед до перемоги». Сюди приходять не тільки ожидівці, а й мешканці навколишніх сіл – Закомар’я, Йосипівки, Підлисся, Олеська, Брахівки. Не забувають про тих, хто мерзне на морозі й приватні підприємці, – привозять харчі. Допомога надходить і від сельчан, і від місцевого священика.

Депутат Ігор Іваськів спілкується з протестувальниками, розповідає їм про останні надбужанські події, – позачергову сесію районної ради. Люди гріються біля металевої бочки. Підходжу до них і я, – когось впізнаю, хтось мені незнайомий. Запитую, чому вони сюди прийшли і чую у відповідь: відстояти свободу. Знаючи, що на президентських виборах і в нині революційному Ожидові знайшлось більше сотні таких, хто спокусився на тих кілька гривень і підтримав кандидатуру того, хто обіцяв почути кожного, а сьогодні, у важкий для країни час, підписує антинародні закони, задаю своїм співрозмовникам провокаційне запитання: "А серед вас немає тих, хто підтримав нинішнього президента?" "Ні, – з впевненістю відповідають мені, – якби були, то ми б знали". Чомусь хотілось вірити у щирість їх відповіді. Дай, Боже, щоб так і справді було, щоб прояснів затуманений розум тих, хто продавався за пляшку горілки чи якихось кілька десятків гривень. І щоб на наступних виборах не було соромно за своїх сельчан.

У металевих бочках горить багаття, на вітрі тріпочуть прапори у руках дітей, трасою Київ-Чоп курсують машини, сигналячи протестувальникам. А вони будуть стояти до перемоги. Як і ті, хто на Майдані.