Головна Свято День весни

День весни

896

Це було, як сніг на голову серед спекотного літа: дзвінок у двері і на порозі два статечних чоловіки. Слава Богу, знайомі. "Щось трапилося?!" – майнула тривожна думка. Бо час з огляду подій, що відбуваються в Криму, такий непевний.

Але ні. В руках одного листівка, в другого – жива квітка. То районна організація ветеранів вітає з Днем весни: голова її пан Володимир Луженцов та його помічник пан Йосип Сосновський від імені цього об'єднання зичать міцного здоров'я, довгих років життя. Слова теплі, щирі, бентежні.

Подумки переношусь в рік пам'ятний, 1954, коли вперше перетнула межу міста на Бугом, як новоспечений, спеціаліст сіла за робочий стіл і впродовж сорока п'яти літ разом з жителями району тішилася його здобутками, сумувала з невдач, ділила промахи і множила спільний доробок.

Багатьох з тих, з ким зустрічалася на щоденних життєвих дорогах, вже нема давно. Хай земля їм пухом буде. Але десь колись ще бачиш знайомі обличчя і радієш, радієш. . . Що вони є! Живі!

У Буську днями зустріла Богдану Євгенівну Почапську, Стефанію Дмитрівну Хрущ, Марію Зіновіївну Герус, Парасковею Василівну Миськів, Аллу Спиридонівну Андрєєву — в минулому вчительку, поліграфіста, вихователів дошкільного дитячого закладу, журналіста. Підтримую зв'язки з поважного віку Михайлиною Олексіївною Паливодою з Купча першою жінкою-трактористкою в Надбужжі, з вчителькою Олександрою Олексіївною Ющенко, агрономом Клавдією Кирипівною Вороніною, бухгалтером Марією Іванівною Новосад та іншими жінками-ветеранами праці, з якими не раз зустрічалася, про яких розповідала в газеті, спільно з якими вирішувала ті чи інші питання…

Нині —і нові колективи, нові люди. Хто з тих, які нам тепер годяться в онуки чи правнуки, знає нас, старих, немічних? Хто привітається, при зустрічі лагідно усміхнеться?! І як похвально, що новостворена рада ветеранів праці зробила нам ось такий подарунок-сюрприз – згадала тих, хто свої молоді роки віддав розбудові міста, сіл, Бущини загалом!

… Нехай хто скільки і як хоче, скільки стремління, відваги! Дай, Боже, щоби ми ще довго-довго дивилися на ці перші весняні квіти, щоб над нашим рідним краєм світило мирне сонце. Влучно сказав поет:

Вже юність на далеких берегах, А старість поруч, будь вона неладна,
Іржею нам живі серця вкрива, Та над любов'ю все ж вона невладна!

Любов ПОКІНСЬКА, жителька м.Буськ, ветеран праці