Головна Духовне Як ірландські фани українським дітям з Буська допомагають

Як ірландські фани українським дітям з Буська допомагають

Минулоріч до відкриття у Буську дитячого будинку сімейного типу долучилось багато благодійників, як українських, так й із зарубіжжя. Зокрема, чимало коштів родині Наталії та Віктора Севруків передала команда футбольних фанів з Ірландії.

У місті Лева на той час проходив VII міжнародний фестиваль вболівальників "Єврофан-2013", тож ірландці вирішили поєднати відразу дві місії – позмагатись на футбольному фестивалів є блполі і допомогти дітям. Взагалі то, основною складовою таких благодійництво, і кожна з фанкоманд надає дітям якусь гуманітарну допомогу. Цього ж літа, приїхавши уже на VIII міжнародний фестиваль вболівальників, участь у якому взяли 27 команд з 22 країн, ірландці знову завітали у Буськ. У дитячому будинку сімейного типу на вулиці Шкільній їх зустрічали голова Буської РДА Богдан Гринишин разом зі своїми заступниками Миколою Чучманом (він, до того ж, був нашим перекладачем) та Євгеном Кичурчаком.

Коли фанкоманда з Ірландії минулого літа приїхала до Буська, то в дитячому будинку сімейного типу повним ходом йшла реконструкція, до завершення потрібно було докласти чимало і зусиль, і коштів. Тож цього разу побачене приємно здивувало гостей. їм показали кімнати, де живуть діти, кухню, вітальню, – кошти фанів здебільшого пішли на придбання меблів. Шкода, що не змогли поспілкуватись з дітьми, – ті якраз відпочивали на березі Чорного моря. Зате, повернувшись з оздоровлення, вдома на них чекатиме приємний сюрприз, – гості приїхали не з порожніми руками, а привезли в дарунок гостинці -сувеніри, ігри, футбольну атрибутику, солодощі.

Фанів, людей різного віку та професій (є серед них вчителі, лікарі, підприємці, електрики тощо) об'єднує спільне захоплення – спорт. А ще благодійна мета – надавати допомогу тим, хто її найбільше потребує. Роберт, батько двох донечок, добре знає, що таке сирітство, тому з великою повагою ставиться до людей, які виконують високу місію – беруть на виховання дітей, змалку позбавлених материнської ласки та батьківської турботи. Прощаючись, навіть не зміг стримати сліз.

На батьківщині він займається садівництвом, уже втретє приїжджає на "Єврофан". На запитання чи не боялись зараз їхати в Україну, відповів, що захоплюється прагненням українців жити в незалежній державі, а, зрештою, історії наших держав – Ірландії та України – чимось схожі між собою, тому вони вже звиклі до різних ситуацій. А в Україні їм сподобалось, тож із задоволенням приїдуть і в наступному році.

Очільник району запропонував гостям відвідати ще одну прийомну сім'ю, яка наразі взяла на виховання чотирьох дітей, і планує взяти ще двох – то ж в недалекому майбутньому у Буську, мабуть, відкриють ще один дитячий будинок сімейного типу. Родина Жанни і Петра Горошків мешкає у власному двоповерховому будинку. Маючи трьох власних дітей (старша донька вже вийшла заміж, мешкає в іншому місті, виховує дев'ятимісячного сина, середУльша навчається у Бродівському педагогічному коледжі, тож додому навідується на суботу, неділю, з ними живе лише син – школяр Богдан), вирішили поділитись своєю ласкою і любов'ю з іншими дітьми. Не скажу, з чужими, бо як відомо, чужих дітей не буває.

Жанна працює вихователем у дитячому садочку, у групі виховувався і хлопчик з прийомної сім'ї. Спостерігаючи за ним та прийомними батьками, спілкуючись з ними, у досвідченого вихователя визріло бажання взяти під опіку ще й кількох дітей. Залишилось тільки переконати чоловіка. А Петро сьогодні ніскільки не шкодує, що піддався на вмовляння дружини. У 2013 році подружжя Горошків пройшло навчання в обласному центрі сім'ї та молоді, а в лютому цього року створили прийомну сім'ю. Спочатку планували взяти лише двох дітей, та коли побачили на сайті інформацію про трьох діточок, то зацікавились нею. При знайомстві вияснилось, що є ще найменша сестричка. Отож, чотири місяці тому Жанна і Петро для дванадцятирічної Христинки, десятирічної Насті, тринадцятирічного Сергій-ка і найменшенької Віки (нещодавно й виповнилось три рочки) стали справжніми батьками. Маленька сьогодні ні на мить не відходить від мами, ще чотири місяці тому не вимовляла жодного слова, а сьогодні – це маленька щебетушечка.

Гості з Ірландії оглянули будинок, спальні кімнати дітей, кухню. А от її здалось би розширити, – на таку велику сім'ю вона таки мала. Мама Жанна уже знає, якою кухня буде після реконструкції, проте для втілення задуму – розширення та облаштування потрібно немало коштів. Сподіваюсь, з допомогою благодійників це вдасться зробити.

Лариса ГАРАСИМІВ