Головна Культура Українці і зараз палили б Пінзеля

Українці і зараз палили б Пінзеля

В Україні потрібно працювати, щоби підняти культуру в селі на належний рівень. Кілька десятиліть тому в селах Галичини та Волині масово знищували мистецькі твори, і сьогодні ситуація майже не змінилася. Про це під час презентації альбому «Володар камінного персня. Борис Возницький» сказав український мистецтвознавець, педагог, Заслужений діяч мистецтв України Володимир Овсійчук.

«Це наша проблема номер один! Вони б не тільки шедеври Пінзеля палили. Будь-які шедеври – і Леонардо да Вінчі, і Рафаель пішли би теж у вогонь. Культури в селі нема. В край­ньому випадку буде клуб і будуть танцюльки. Не буде того рівня, доки ми самі за це не візьме­мося», – сказав Володимир Овсійчук.

Мистецтвознавець пригадав, як понад 20 років працював із Борисом Воз­ниць­ким, рятуючи мистецькі твори від знищення на селі. Екс­пе­диції для порятунку картин розпочалися, коли Борис Воз­ницький очолив відразу два музеї у Львові – Музей україн­ського мистецтва та Картинну гале­рею. Саме в таких експе­диціях мистецтвознавцю неодно­разово довелося бачити, як у селах За­хід­ної України знищують шедеври.

«Возницький послав мене в село Годовиця. Приходжу в кос­тел, бачу – горить посередині вогнище і діти носять у вогонь книжки. А поруч у костелі скульп­тури «Самсон роздирає пащу лева», «Жертвоприношення Ав­ра­ама», «Розп’яття» – шедеври Пінзеля, які нині виставляють в Парижі, чекають своєї участі. Це був піонертабір. А вихователі за кущами займаються фліртом. Я кажу: «Що ви робите?». А вони мені «А тобі яке діло?». «Та ж діти палять книжки!». А вони мені: «А тобі що, шкода?». «Скульптуру будуть палити!» «А кому вона треба? – пригадує Володимир Овсійчук і додає. – Приїжджаємо в Монастириська. Великий костьол. Ми знаємо, що там Пінзеля цілий вівтар. Бачимо, що люди склали скульптуру на дворі, підпалили, бо в костьолі вони влаштовують магазин взуття. Побачивши, що горять скульптури, Возницький кинувся на вогонь, витягнув одну скульптуру – це була скульптура святої Анни (зараз вона є в музеї Пінзеля). Вдалося врятувати тільки ту одну скульптуру.

У скорому часі Возницький став вимагати для того, щоб зберігати мистецькі твори, віддати йому Олеський замок. Цікава річ, цей замок зберігся під час війни, ніхто його не руйнував. Але після війни дядько, який жив неподалік замку, потребував підперти чимось плота, який пова­лився. Треба було міцний держак. Він виліз на горище замку, від­крутив громовідвід (!) і тією за­лізякою підпер плота. На другий день була гроза, вдарив грім і спалив Олесь­кий замок. Я це говорю, щоби ви пам’ятали», – сказав мистецтвознавець.

«Я досі кажу – наше село треба культивувати. Лекції чи­тати. Підняти культуру обов’яз­ково потрібно. Коли до нас за­раз в академію вступають хлоп­ці і дівчата з сіл, перш за все, запитайте їх – що вони прочи­тали? Жод­ної прочита­ної книжки! Досі культура села не піднялася», – підсумував Воло­димир Овсійчук. Разом із тим, Герой України Юрій Шухевич, який виступив на презен­тації альбому «Володар камінного персня. Борис Воз­ницький» наго­лосив: «Вандали є не лише в селі, але ми маємо і вандалів міських». Як приклад він навів палац Любо­мирських у самому центрі Львова, де «вар­вари зробили кнайпу».

ZIK