Те, що вітчизняна медицина потребує змін, ні в кого не викликає сумніву, як і те, що зміни мають бути системними та проводитися в інтересах громадян. Але як це правильно, безболісно та швидко зробити, ніхто не знає. Тож що, врешті, криється за самим поняттям "реформа", що конкретно відбуватиметься та за які кошти, – у розмові з головним лікарем Буської ЦРЛ Зіновієм Курієм, головою районної ради Володимиром Замрозом та районним депутатом Богданом Гловою.
Будь-які реформи ніколи не сприймаються однозначно, і це закономірно: одні звикли жити у старому, аніж у новому та незнаному. Бо не завжди нове краще. Інші ж за те, аби лікувальні послуги стали якіснішими. Проте всі, в тому числі і сьогоднішні наші співрозмовники, дійшли єдиної думки: добрий господар десять разів подумає, аніж руйнувати дім, збереже все те, що добре і зручне, а під час його відбудови неодмінно вкладе додаткові кошти, які повернуться сторицею.
Реальність – на реформу медицини держава не виділила жодної копійки – все повинні "витягнути" на собі місцеві бюджети (що й робили, і роблять донині). Як уже писала "Воля народу" (див. "ВН" від 28 лютого №9), контрольна цифра Кабміну на галузь медицини не забезпечувала навіть заробітної плати медпрацівникам, не говорячи про закупівлю сучасного обладнання, медикаментів.
– До прикладу, у 2012 р. по Буському району була доведена контрольна цифра КМУ на галузь охорони здоров'я – 24128,4 тисячі гривень, – коментує Богдан Глова. – Щоб зберегти медзаклади, Буська райрада, перерозподіливши кошти між бюджетними галузями, додала ще 3509,10 (27637,5). Цього року контрольна цифра Кабміну ще менша – 23577,8 тис.грн – районна рада затвердила 24877,8. Про те і ця сума не забезпечує не лише нормального функціонування медицини, а й оплату захищених статей – зарплата, енергоносії.
Питається: про які тоді перспективи в реформуванні охорони здоров'я сьогодні можна говорити? Виявляється і перспективи є, і гроші будуть. Зокрема, відділ економіки та бухгалтерської звітності департаменту охорони здоров'я ЛОДА розробив заходи оптимізації витрат та мережі бюджетних установ на 2013 р., згідно яких заплановано скоротити мережу на 400 тис.грн, а ліжковий фонд – на 837 тисяч. В сумі – 1 млн. 237 тис.грн – саме стільки потрібно районній медицині, аби втриматися «на плаву». Тож сподіватись на те, що все пройде тихо-мирно – не варто, під час оптимізації неминучим є звільнення частини працівників, – а це болісний процес, взяти хоча б спробу закриття очного відділення Красненської лікарні.
– Що ж криється за поняттям «реформа»?
– Якщо коротко сформулювати її ціль, то це чітке розмежування видів надання медичних послуг за рівнем їх складності, – говорить Зіновій Курій. – Найближче до населення при цьому повинна залишатися первинна медицина – амбулаторно-поліклінічна, далі йтимуть етапи спеціалізації. У нас же – все по-старому. Районні лікарні й понині фінансуються за кількістю ліжкомісць. Така форма давно застаріла: світ фінансує медичну послугу, ми – ліжкомісце, порожнє чи зайняте – без різниці. До того ж треба дивитися правді у вічі: наші сільські дільничні лікарні давно набули функцій не медичного, а швидше соціального закладу, бо чимало їх пацієнтів там, приміром, мають змогу перезимувати в теплі. Лікарня ж має лікувати.
– Район може позбутися сільських ФАПів, амбулаторій?
– Таке вирішуватимуть органи місцевого самоврядування. Скажу одне: у 8 населених пунктах району, в яких проживає до 300 чоловік, є ФАПи. До прикладу – Стовпин, Гута, Русилів – 170–180 людей. То невже ми такі багаті, щоб "смітити" грошима, утримуючи там такі заклади? Реальніше "підтягнути" до сучасного рівня одну-дві базові лікарні в районі, аніж розпорошувати оте все затратне начинання на кілька невеличких і віддалених.
Оце, мабуть, і є однією з найболючіших і соціально вразливих проблем. Особливо у віддалених селах. Як відомо, місцеві громади із втратою своєї маленької "рятувальниці" змиритися не хочуть, і в аргументи реформаторів, що хворого з села "швидка допомога" довезе в нормативно визначений час – за 20 хвилин – до краще оснащеного лікувального центру, не вірять. Адже хто не знає наших доріг, транспортних проблем? Тому закриття кожного сільського медзакладу сприйматимуть як особисту біду. Хоча Зіновій Курій переконаний, що гроші треба ощадно витрачати і згоден з ідеєю реформи: доцільніше відмовитись від незаповнених дільниць, що лише "витягують" бюджетні кошти.
– Не зайве розповісти про основні зміни, які готуються?
– У цьому році продовжуватимемо розвивати сімейну медицину; на базі Буської, Олеської, Красненської поліклінік будуть створені центри первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД), до складу кожного з яких увійде амбулаторія, консультативно-діагностичний центр та відділення сімейної медицини. В консультативно-діагностичному центрі діятимуть рентген, лабораторія, функціональна діагностика й УЗД, – консультуватимуть психіатри, хірурги, неврологи, окулісти, ЛОРи. В амбулаторіях та відділеннях працюватимуть сімейні лікарі, які надаватимуть медичну допомогу в умовах амбулаторій чи за місцем проживання.
– Чи готовий наш лікар до того, аби стати сімейним?
– Якщо він десяток років був терапевтом чи педіатром, а в інституті вивчав і суміжні спеціальності, то після шестимісячної спеціалізації, вважаю, буде готовий. Візьміть, до прикладу, сільського лікаря – він уже нині є фактично сімейним, адже в нього й спеціалістів близько немає. До речі, за даними світової статистики, 80% захворювань, які є в людей, може лікувати саме сімейний лікар. На сьогодні в районі вже маємо 10 таких лікарів, а до 2020 р. перекваліфікуються практично всі терапевти та педіатри. Якщо лікар хоче працювати, то змушений буде вчитися, від того пацієнтам лише користь.
Отож за кілька років нас обслуговуватимуть не звичні лікарі, які лікують окремо дітей і дорослих, а сімейні, "швидка" приїжджатиме не пізніше, ніж через 20 хв. в будь-яке село, у місті – через 10 хв. – все це повинно стати реальністю медичної реформи. Але чомусь в це пацієнти та й медики не дуже хочуть вірити.
Своїм баченням щодо "лікування" медицини поділився і голова Буської районної ради Володимир Замроз:
– Медична реформа, на мою думку, – це руйнування системи охорони здоров'я. Масово закриваються лікувальні установи, скорочуються ліжка, залишаються без роботи медики, а жителі – без медичної допомоги. Уряд на чолі з Президентом України Віктором Януковичем, Прем'єр-міністром Миколою Азаровим роблять геноцид українського народу. Таке враження, що хочуть скоротити населення до мінімуму через відсутність медикаментів першої необхідності, надання кваліфікованої стаціонарної меддопомоги, а тими, які залишуться, маніпулювати. Нічого доброго українцям не слід чекати, допоки не відбудеться зміна не лише в урядових кріслах, а й всієї державної системи. Але повернімось до того, що маємо.
Я за те, щоб бюджетні кошти використовувались економно та розсудливо, але є моменти, коли потрібно діяти виважено, аби не зашкодити. Тож невже 1 млн. 237 тисяч можна отримати лише шляхом оптимізації? Особисто я бачу два виходи, як можна направити кошти в потрібне русло: шляхом енергоефективності зменшити затрати на енергоносії (районні лікарні в опалювальний сезон витрачають понад мільйон гривень); в лікарнях працює багато пенсіонерів, котрим за 70 років – думаю, що коментарі зайві. Ось і набереться необхідна сума, обминаючи болючу оптимізацію. Але цього потрібно хотіти.
Інна ПАЛАМАР
