Головна Листи Мешканка Бущини: Для села карантин – це тотальна катастрофа

Мешканка Бущини: Для села карантин – це тотальна катастрофа

«Їм – розваги, а нам – карантин і «попутки»…

Не знаю як у вас з цим, але у мене склалося враження, що коли людина сідає у крісло чиновника, то у неї відключається раціональне мислення. До чого це я? Поведу мову про наболіле нині для усіх – відсутність громадського транспорту.

Без перебільшення, для села – це тотальна катастрофа. Коли маєш свої «колеса», то, витрачаючи шалені кошти на пальне, ти ще зможеш працювати і поза селом. Основна ж маса селян, хто має можливість заробити копійчину в Буську чи деінде, – голосують на дорогах. Дехто вже знайшов собі постійного “перевозчика”, інші очікують на щасливий момент – хтось змилосердиться і підбере…

Люди у відчаї втискаються у вже переповнені бусики, дихають одне одному в спину: тут вже не до масок чи «дистанцій»…

А недолуга влада тим часом звітує: ми, мовляв, робимо усе, аби уберегти людей від вірусу. Ні, шановні, навпаки – ви сприяєте його поширенню… Люди ж живі і потребують, не з розкоші, кудись їхати – життєвих ситуацій є багато. А чиновник гадає, що нема транспорту – усі чемно сидять по домівках, як-от донедавна було, приміром, в Іспанії. Правда, є і приємні винятки. Чиясь «мудра голова» дала дозвіл на курсування автобуса Львів – Броди. Великий комфортабельний, вміщує багатьох людей – і це прекрасно! Але ж нині, очевидно, «відпочиває» багато автобусів типу ЛАЗ, то чому б не ініціювати відновлення, бодай одного оборотного рейсу в день, золочівською чи лопатинською дорогою, чи зв’язати Красне з Буськом. Чому пріоритетним щодо транспорту є саме олеський напрям – важко збагнути простому смертному… Здавалось би, що саме у період карантину потрібен транспорт, і навіть більше, ніж зазвичай. Була б тоді і безпечна дистанція, і маски, і рукавички, і знезараження самого автобуса. Вже кілька разів влада переносить дату зняття суворих обмежень. Тоді «цафаються», бо, бачте, зростає кількість заражених. А, можливо, просто збільшується кількість протестованих, через що і «псується» статистика… До слова, вас, шановні, не дивує, що у Києві відкривають торгово-розважальні центри, коли усі відвідувачі у масках. Мені це принаймні виглядає дико… Їм – розваги, а нам – карантин і «попутки»… А яка ваша думка, шановні читачі: безпечніше їхати у просторому автобусі, чи, зігнувшись у три погибелі, тулитись у попутці. Питання, звісно, риторичне… Усі це розуміють, окрім хіба що начальства. Вони ж діють лише за циркулярами, спущеними з верхів… А думати – це зайве… І навіщо?

З повагою, учителька-пенсіонерка Зіновія Кузьма-Данилів