Як депутат від мажоритарного округу і представник Красненської громади, територія якої впритул наближена до так званої Олеської площі з виробництва газу зі сланцевих порід, не міг не взяти участь у цьому семінарі. На перший погляд, його організація та проведення бездоганні: і показ фільму, і виступи науковців разом з представниками компанії Chevron, зокрема і голови представництва цієї компанії в Україні Пітера Кларка. Проте усі виступи, які тривали від 10 до 17 години, базувалися навколо єдиного: яке це велике благо – сланцевий газ. При цьому наводилися лише позитивні аргументи. Час на запитання був відведений на сам кінець семінару, коли залишалась менша половина залу, тоді як на початку він був переповнений – 250 осіб. А питання все ж виникли, деякі досить фахові. Особисто мене зацікавив той факт, що при використанні води з хімією для закачування у свердловини основну увагу звертали на те, який відсоток води повертається на поверхню. Розповідали, як її добре очищують і навіть повторно використовують. А скільки все ж таки залишається в надрах? І чи довічно? Коли на восьмій годині семінару мені вдалося це питання задати, то відповідь була такою: до 20% повертається на поверхню, а біля 80% води з не зовсім відомими хімічними речовинами залишається в наших надрах. Нескладно підрахувати. Якщо на одну свердловину закачується в середньому біля 16000 м куб. такої води, то при шести свердловинах на одному кв. км буде закачано до 100 тис. м куб., і з них до 80000 м куб. води з хімією залишається в надрах. Виступаючі запевняли, що ця вода не буде контактувати з пластами природної води, водоносними шарами, які розміщені значно вище сланцевих. Але на семінарі, який відбувся 1 жовтня в м.Львів за участі вузького кола осіб і куди не допустили пресу, на моє запитання про долю води, яка залишається в надрах, відповіли, що проблема досліджується і потребує детального вивчення. То невже за чотири місяці уже все вивчено та досліджено і ті десятки тисяч кубічних метрів хімічної води, які довіку будуть поховані під землею, ніколи ні на що не вплинуть ? Чи не через це у стількох країнах не дозволили видобувати сланцевий газ, зокрема у Франції на законодавчому рівні навіть накладено мораторій на видобуток цього газу. І навіть в Англії та США, де його видобувають, зростає спротив екологічних організацій?
Багато говорилося про економічну складову. Було заявлено про розподіл прибутку 50х50. Проте на телебаченні прозвучала цифра 90х10 в перші чотири роки, правда, стосувалася розробників газу в цілому по Україні. Тобто, перші чотири роки, коли коефіцієнт корисної дії свердловини найвищий, дев'яносто відсотків прибутку від реалізації газу отримуватимуть розробники свердловин і тільки 10% держава. Тобто, будемо мати велику дулю, а не газову незалежність. На це питання мені чітко відповісти відмовились, заявивши, що це не буде 90%, проте компанія повинна отримувати більше співвідношення від прибутку, оскільки в розробку вкладає виключно свої гроші. Тоді навіщо озвучувати на семінарі лише розподіл 50 х 50, який буде застосовано значно пізніше.
Задав питання і про ситуацію в Еквадорі, де дочірню компанію Chevron звинуватили в забрудненні лісів, що назвали "Тропічним Чорнобилем". Згідно рішення суду від 15 лютого 2011 року, компанію оштрафували на 8,6 млрд. доларів США. Цю інформацію Пітер Кларк підтвердив, проте зазначив, що на даний час сума штрафу зросла до 18 млрд. доларів США, зауваживши, що зараз усі судяться, зараз модно судитися, і це індіанці подали до суду, щоб заробити, та найняли юристів, які теж хочуть заробити. Chevron подає на це апеляцію, але Пітер Кларк підтвердив, що Chevron готова штрафи платити.
Звісно, я не володію детальною інформацією, що там сталося, але у нас є хороша приказка: "Диму без вогню не буває". Чи можна на "голому місці", якщо все добре, відсудити мільярдні штрафи? Отож питань ще залишається багато, тому я особисто переконаний, що нам підписуватися на таке зарано. Нехай розробляють сланцевий газ на менш заселених територіях з меншою кількістю чистих підземних вод. І чого б не вкладати кошти в розробку Чорноморського шельфу? Величезні поклади природного газу є біля острова Зміїний. Альтернативу, без сумніву, потрібно шукати, але не в обмін на загрозу життю нам, нашим дітям та внукам.
Богдан ГЛОВА, депутат Буської районної ради
