У неділю, 13 вересня, відбулись заходи з нагоди Дня вшанування пам’яті примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 роках.
Скорботні заходи відбулись у с. Сокільники. Присутні представники влади та громадськості, Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» та усі небайдужі поклали квіти до пам’ятника «Без вини покараним» та запалили лампадки.
Також відбувся молебень та пам’ятне віче.
«Угода між Українською РСР та, так званим, Польським Комітетом Національного Визволення стала підставою для початку масових депортацій українців у 1944–1951 рр. з українських етнічних земель – Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя. Це було вигнання. Етнічні чистки супроводжувалися політичними репресіями, масовим терором, спаленням багатьох українських сіл та жорстокими вбивствами безневинних, – сказав під час урочистостей голова Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» Володимир Середа. – Сподіваюсь, що спільними зусиллями ми досягнемо того, що на найвищому законодавчому рівні ця трагічна сторінка нашої історії отримає об’єктивну політичну і правову оцінку як депортація за етнічною ознакою».
Організатори заходу – департамент внутрішньої та інформаційної політики Львівської облдержадміністрації, Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння».
Історична довідка.
Близько 700, 0 тисяч українців примусово позасудово переселили до УРСР у 1944–1951 роках. Це жорстоко здійснили комуністичні режими СРСР і Польщі із застосуванням терору, репресій, конфіскації майна, обмеження політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей. Виселяли українців у різні регіони УРСР – від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини. Тисячі безневинних чоловіків, жінок і дітей були зібрані у визначених місцях, кинуті в переповнені вантажні вагони, що призначалися для перевезення худоби.
Процес депортації українців у 1944-1951 роках мав форму військових операцій проти мирного населення, супроводжувався грубим порушенням основоположних прав і свобод людини і громадянина, повною забороною повернення на рідні землі, вилученням майна, безальтернативним закріпленням за новими місцями поселення, залишати які було заборонено, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав, що призвело до руйнування української культурної та історичної спадщини, поставило під загрозу знищення низку етнографічних груп українського народу. Депортація мала на меті призупинення тисячолітнього існування найзахіднішої гілки українства.
До 75-х роковин депортації українців з етнічних земель у 2019 році Постановою Верховної Ради України було затверджено відзначення на державному рівні у другу неділя вересня Дня вшанування пам’яті примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 роках.
28 червня 2015 року, у День Коституції України, в селі Сокільники, що неподалік Львова, біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці, відбулося урочисте відкриття пам’ятника «Без вини покарані…» (скульптор – Микола Гурмак).
Скульптурна композиція в образі ангела з опущеними крилами була встановлена з нагоди 70-х роковин сумних подій і в пам’ять жертв репресій й депортації українців із Лемківщини, Надсяння, Любачівщини, Сокальщини, Холмщини і Підляшшя.
Ініціативу суспільно-культурних товариств була підтримана місцевою владою – Сокільницькою сільською радою і Пустомитівською державною районною адміністрацією.
У Сокільниках, ближче до українсько-польського кордону, свого часу осіли вихідці зі 123 українських сіл Закерзоння, саме тому пам’ятник було вирішено спорудити там. Сьогодні переселенці вимушених емігрантів із Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини та їхні нащадки становлять значну частину мешканців села.
