7 липня Указом Президента України визначено Днем професійного свята працівників природно-заповідної справи. Дату обрано не випадково, адже асоціюється вона з прадавнім святом Івана Купала – періодом, коли сонце приходить до зеніту, дає найбільше тепла та світла, виявляє свою чудодійну силу для рослинного і тваринного світу, а отже, і для людини.
Природа в цей час досягає апогею розвитку, тварини вже народили та підростили своїх діток, рослини розквітнули та набрали цілющих властивостей. Існує легенда, що в Купальську ніч розквітає чарівна квітка папороті і той, хто її знайде, усе на світі знатиме, дістане скарби, матиме найвищий врожай та не боятиметься лихих сил.
Дух свята природи у повній мірі відповідає духу природно-заповідної справи – складається враження, що кожен працівник цієї галузі знайшов свою чудодійну квітку та дізнався всі таємниці природи, оберігає природні скарби, які складають природно-заповідний фонд України, вирощує безцінний врожай лісів, степів, луків, боліт, морів та річок, не боїться жодних труднощів і долає всі перепони.
В Україні за роки незалежності загальна площа природно-заповідного фонду збільшилася більш ніж втричі. Розвиток природно-заповідної справи є одним з провідних напрямів екологічної стратегії Львівської області. Сьогодні до заповідних територій Львівщини належить 3 Національні природні парки, один з яких – "Північне Поділля", створений у 2012 р. на території Бродівського, Буського та Золочівського районів Львівської області в межах Гологоро-Кременецького горбогірного кряжу, що є Північно-західною межею Подільської височини. Метою створення Парку стало збереження реліктових екстразональних степових угруповань та букових лісостанів на північно-східній межі ареалу Бука лісового. Заповідні території цілком слушно називають "лабораторіями природи". Адже в них сконцентрований її багатотисячолітній спадок біо-різноманіття, який треба використовувати в різних сферах природокористування та відтворення відновних природних ресурсів. Заповідні об'єкти слугують природною базою для екологічного моніторингу за природними і антропогенними змінами у довкіллі, а також місцем для екологічної освіти.
Пам'ятаймо, що, використовуючи природні ресурси і дбаючи про їх відновлення, треба думати не лише про задоволення власних потреб, але й потреб наступних поколінь. В цьому полягає історична мудрість народу, який дбає про майбутнє. Надійне збереження довкілля буде забезпечене тоді, коли за справу охорони природи вболіватиме широка, екологічно свідома і відповідальна громадськість.
Мирослава ПИЛИПЧУК,
начальник відділу еколого-освітньої роботи НІНІ "Північне Поділля"
