Головна Цікаво В ювенальній превенції не можуть працювати люди, які не люблять дітей

В ювенальній превенції не можуть працювати люди, які не люблять дітей

У цьому твердо переконані співробітники підрозділу поліції Львівщини, які займаються профілактикою правопорушень скоєних неповнолітніми та відносно них. Ця служба є досить специфічною, тож не дивно, що в колективі переважно працюють жінки. Про роботу з дітьми, про труднощі і переваги, а також у чому знаходять натхнення, розповіли працівниці сектору ювенальної превенції Наталія та Сніжана.

Інспектор ювенальної превенції Шевченківського відділу поліції, лейтенант поліції Наталія Зарубаєва

Я гарно навчалася у виші, всі думали, що буду слідчою, але я вирішила працювати з дітьми. Моя мама є вчителькою і напевно потяг до малечі мені передався на генетичному рівні.

Вважаю, що з дітьми мають працювати молоді поліцейські. Таким, як ми, легше встановити зв’язок з неповнолітніми, зрозуміти, що їх турбує, допомогти вирішити проблеми та скорегувати їхню поведінку. Дуже важливо, щоб діти нам довіряли, адже без довіри ми не можемо їм пояснити чому потрібно діяти саме так, а не інакше, без цього вони просто не будуть прислухатися до нас.

Вже два роки я працюю в ювенальній превенції і можу впевнено сказати, що мені дуже подобається те, що я роблю. Я отримую багато задоволення від спілкування з дітьми, захоплююся їхнім світосприйняттям. Я ніби щоразу повертаюся у дитинство. І це вартує того, щоб, попри усі складнощі в роботі,  залишатися у лавах Національної поліції і робити світ трохи кращим.

Інспектор ювенальної превенції Залізничного відділу поліції, лейтенант поліції Сніжана Склінар

В поліції я віднедавна – лише рік, як працюю у секторі ювенальної превенції. В цій службі не може працювати людина, яка не любить свою роботу і яка не любить дітей. Вони дуже тонко відчувають фальш і якщо ти байдужий до них, неповнолітні закриються і достукатися до них буде неможливо.

В ювенальній превенції не можуть працювати люди, які не люблять дітей

Я часто відвідую дитячі притулки, багато спілкуюсь з їхніми вихованцями. Роблю все, щоб вони сприймали мене не як поліцейську, а як друга чи старшу сестру. Ці діти є особливими, незважаючи на досить юний вік, їм довелося пережити багато негараздів. Та попри все, вони не втрачають оптимізму і віри у власне майбутнє. Я вчуся цього у них.

Я могла б стати адвокатом, адже навчалася на юридичному факультеті і навіть довгий час стажувалася в адвокатській канторі. Але вирішила працювати в правоохоронних органах і саме з дітьми, там, де я можу приносити користь людям.

Відділ комунікації поліції Львівської області