Головна Цікаво Звільнення з військової служби під час воєнного стану: підстави та процедура

Звільнення з військової служби під час воєнного стану: підстави та процедура

Звільнення зі служби під час воєнного стану: що насправді передбачає закон

«Під час воєнного стану зі служби не звільняють» — цю фразу військові чують від командирів, родичі — від знайомих, а юристи — щодня. Вона неправдива. Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» містить окремий перелік підстав, за якими військовослужбовець має право бути звільненим саме в період дії воєнного стану. Проблема не в тому, що підстав немає, а в тому, що процедуру часто не знають ні військові, ні їхні командири, і рапорти роками лежать без руху.

Нижче — підстави, які діють, порядок дій і що робити, якщо рапорт ігнорують.

Підстави, за яких звільняють під час воєнного стану

Перелік встановлено статтею 26 Закону і періодично розширюється. Основні групи на сьогодні:

  • За станом здоров’я — на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність з переоглядом (у визначених випадках).
  • За віком — досягнення граничного віку перебування на службі.
  • За сімейними обставинами — утримання трьох і більше дітей віком до 18 років; самостійне виховання дитини; утримання дитини з інвалідністю або повнолітньої дитини з інвалідністю I–II групи; догляд за хворими батьками/дружиною/чоловіком, які потребують постійного стороннього догляду за висновком МСЕК; наявність дружини (чоловіка) з інвалідністю певних груп.
  • У зв’язку з обставинами, пов’язаними з війною — звільнення з полону; загибель або зникнення безвісти близьких родичів-військових (у визначених випадках); для жінок — вагітність і відпустка по догляду за дитиною.
  • Інші — набрання законної сили вироком суду з позбавленням волі; позбавлення військового звання; зміна сімейного стану у визначених законом ситуаціях.

Важливо: перелік змінюється кілька разів на рік. Перед подачею рапорту — звірити актуальну редакцію статті 26 саме на день подачі, а не покладатись на пам’ять.

Процедура: рапорт, документи, строки

Звільнення ініціює сам військовослужбовець рапортом на ім’я командира частини. До рапорту додаються документи, що підтверджують підставу: висновок ВЛК, свідоцтва про народження дітей, висновок МСЕК про потребу у сторонньому догляді, довідка про склад сім’ї, рішення суду про визначення місця проживання дитини — залежно від підстави.

Командир частини зобов’язаний розглянути рапорт і або направити подання на звільнення по команді, або надати письмову відмову з мотивуванням. Строки розгляду рапорту встановлені в днях, а не в місяцях. Після видання наказу про звільнення військовослужбовець підлягає виключенню зі списків частини, отримує розрахунок і документи.

Практичні правила, які економлять місяці:

  • рапорт подавати у двох примірниках, на другому — відмітка про реєстрацію з номером і датою; без цього рапорту «не існує»;
  • документи подавати повним пакетом одразу — кожен «донесу пізніше» відкладає розгляд на новий цикл;
  • якщо підстава — здоров’я, спочатку домогтись направлення на ВЛК (також рапортом), і лише з висновком подавати рапорт на звільнення;
  • копії всього зберігати у родичів: якщо рапорт «загубився», відновити позицію можна лише за копіями з відмітками.

Якщо рапорт ігнорують або відмовляють

Бездіяльність командира — найпоширеніша проблема. Варіанти дій по зростанню:

  • Рапорт по команді вище — до командира вищого рівня з описом, коли і який рапорт подано і що відповіді немає.
  • Звернення до військової служби правопорядку або до уповноваженого з прав військовослужбовців — як інструмент тиску на бездіяльність.
  • Адміністративний позов — про визнання бездіяльності протиправною і зобов’язання розглянути рапорт або видати наказ. Строк звернення — за Кодексом адміністративного судочинства, і суди в таких справах працюють відносно швидко. Саме тут потрібен юрист: позов має бути сформульований так, щоб суд зобов’язав вчинити конкретну дію, а не «розглянути питання».

Окрема категорія — відмова у звільненні з мотивом «не передбачено під час воєнного стану». Якщо підстава входить до переліку статті 26, така відмова оскаржується і зазвичай скасовується.

Що не є підставою для звільнення

Щоб не витрачати час: самостійне залишення частини підставою не є і тягне кримінальну відповідальність; «вислуга років» сама по собі під час воєнного стану — ні; бажання змінити місце служби — ні (для цього є переведення). Тимчасова непридатність за висновком ВЛК — це відпустка для лікування або переведення, а не звільнення.

Коли потрібна юридична допомога

Самостійно впоратись реально, якщо підстава очевидна (три дитини, висновок ВЛК про непридатність) і командування не чинить опору. Юрист потрібен, коли рапорт не розглядають, коли є відмова з надуманим мотивом, коли ВЛК затягують або коли підстава неоднозначна (догляд за родичем, зміна сімейного стану). Знайти юристів з військового права, які регулярно ведуть справи про звільнення та оскарження бездіяльності командування, можна за профілями з підтвердженою історією звернень — так видно, чи є у спеціаліста саме ця практика, а не загальна «юридична допомога».

І головне: право на звільнення за законною підставою не зникає від того, що його не визнають у частині. Воно реалізується документами, строками і, якщо треба, судом.