У селі Уличне провели в останню дорогу полеглого захисника Михайла Сирватку. Від батьківської оселі, де він народився і виріс, до місця поховання його супроводжували односельці, рідні та побратими.
На похорон зібралося все село, щоб вшанувати пам’ять воїна та підтримати його родину. Чин похорону звершили троє священників: о. Петро Сливка, о. Ярослав Мельник з Уличного та о. Любомир Кушнір з Доброгостова.
У проповіді отець Петро нагадав, що Михайло Сирватка народився 15 листопада 1978 року в родині Ореста та Ярослави в Уличному. Тут він навчався у школі, звідси пішов до армії, а після служби повернувся до рідного дому. Згодом одружився з Людмилою, з якою виховали чотирьох дітей. Односельці згадують його як доброго господаря, уважного сусіда та людину, яку поважали в Уличному і за його межами.
Михайло радів успіхам дітей і особливо народженню онучки, мав багато планів на майбутнє. Торік у листопаді, у 47-річному віці, його мобілізували до війська. Він служив водієм у 2-му мінометному взводі мотопіхотного батальйону військової частини А3425.
6 серпня, на свято Преображення Господнього, боєць телефонував додому. Розповідав, що на фронті надзвичайно важко: постійні ворожі обстріли, дрони, безперервна небезпека. Попри це, він зберігав віру, любов до родини та України і підтримував побратимів.
Уже за два дні, 8 серпня, Михайло Сирватка загинув у бою: ворожий дрон атакував автомобіль, за кермом якого він перебував. Загибель воїна стала тяжким ударом для батьків, сестри, дружини, дітей та всієї громади Уличного, як і для України, що щодня втрачає своїх захисників.
Під час прощання священник порівняв смерть Михайла з Успінням Богородиці, як перехід до іншого життя для людини, яка жила праведно і залишила по собі добрий слід. Він наголосив, що полеглі за оборону Вітчизни мають особливі ласки в Бога.
Попрощатися з Михайлом Сирваткою прийшли друзі, однокласники, побратими, жителі Уличного, Доброгостова та Трускавця. Довга колона людей простягнулася від його дому до церкви, де кожен мав змогу вшанувати пам’ять захисника та подякувати йому за жертовну службу.
Дякуємо тобі, Михайле, за твоє життя і твоє служіння. Вічна тобі пам’ять і Царство Небесне!
