Немає, мабуть, такої людини, яка б не хотіла прожити довге і щасливе життя, та ще й у доброму здоров'ї. Однак вдається це не всім. Десятки та сотні років люди намагаються розгадати секрет молодості, здоров'я і безсмертя, та похвалитись навіть не 100-літнім, а хоча б 90-річним ювілеєм може не кожен.
І поки тривають суперечки щодо факторів, які впливають на старіння, а чарівного еліксиру молодості так ніхто і не винайшов, Теодозій Гарасим (на знімку зліва) із селища Красне ділиться своїми секретами довголіття.
Авто у подарунок
У жовтні цьому енергійному чоловікові виповниться 90 літ. Але ми вирішили не чекати ювілейної дати, адже днями випала чудова нагода поспілкуватись із красненським довгожителем. Йому, як ветерану та інваліду війни ІІ групи, вручили ключі від новесенької автівки "Сенс" (ЗАЗ). Разом із головою Буської РДА Володимиром Саєм, начальником управління праці та соцзахисту Василем Стециком (на знімку у центрі) і Красненським селищним головою Олегом Лотоцьким ми завітали до оселі Теодозія Гарасима та його родини і дізнались чимало цікавого – про життя, минулі часи і… пісні. Особливо про УПА, які любить співати дідусь, хоча саме через них, заборонених у сталінські часи, потрапив до в'язниці. Навіть у свої 90 він згадує невідомі широкому загалу куплети про славних борців за волю України. А головне – він знає секрет довголіття, і радо ділиться ним.
Секрет перший – праця
Так, саме у праці, постійній і невтомній, вбачає дідусь Теодозій секрет довголіття. Переконані у цьому і його діти, син Ігор і невістка Оля, з якими проживає разом із дружиною Марією.
"Батько усе життя тяжко працював, і це були переважно робітничі професії на різних підприємствах. У повоєнні відбудовував зруйновані заводи, опісля освоїв фах електрогазозварника. А свою трудову діяльність закінчив на Львівському каменеобробному заводі, – розповідає п.Оля. – Але навіть на заслуженому відпочинку йому ніколи не сиділось без діла. Коли були із мамою молодшими, то доглядали чималу господарку – корову, індики, кури, поросята". "Навіть зараз батько у постійному русі, – продовжує невістка. – Здавалось би, яка робота взимку, а він її знайшов: то сніг повідкидає, то доріжку замете. І такий енергійний – усе життя".
А пережити Теодозію Павловичу довелось чимало. Він народився 4 жовтня 1923 року у селі Новосілки в багатодітній сім'ї. У 1935 році закінчив початкову школу, хоча нелегко було, бо зранку до ночі допомагав батькам по господарству.
Секрет другий – молитва
і любов до Вітчизни
У часи воєнного лихоліття довелось Теодозію Гарасиму познайомитись з кулеметною справою, адже захищав Батьківщину від фашистської навали у лавах Радянської Армії. У бою під Краковом (Польща) у травні 1945 його важко поранили. А врятувала молодого солдата полька, про яку пам'ятає донині. Мабуть, тоді заслужив у Господа одужання, а тепер – довгий вік. "Сам не знаю, звідки в мене стільки здоров'я пережити війну і сталінську тюрму…, на це, мабуть, Божа воля!" – зізнається дідусь Теодозій.
Під час війни не раз бачив, як чоловіки, з якими йшов пліч-о-пліч, падали від смертоносних куль, а йому вдалося вижити. З Божою поміччю повернувся додому, хоча товариші кликали податись разом із військами союзників до Америки. Але Теодозій відмовився, бо понад усе любив Вітчизну, яка нагородила його орденом "За отвагу", медаллю "За победу над Германией" та іншими відзнаками.
Але саме рідна земля і тогочасний режим завдали чоловікові найбільшого розчарування. Він заспівав пісню про визвольну боротьбу – і потрапив за грати. Та про свої поневіряння дідусь Теодозій не любить розповідати.
Секрет третій –
домашні харчі
Усе життя Теодозій Гарасим не був вибагливим в харчуванні. Усе, що на кухні готують – все їсть. "Попри думку, що літні люди перебірливі в їжі, з нашим батьком немає жодних проблем. Ніколи не сказав, що тієї чи іншої страви не любить", – розповідає п.Оля і продовжує. – Найдужче любить домашні харчі, аби все було натуральне. А коли був молодшим, то й сам брався готувати смаколики. Часто варив таку давню страву, як "ботвина" – з кваску, бурячиння, сметани, муки і часнику. Це дуже поживна і корисна їжа, яку дарує нам земля. А до неї обов'язково пекли пісну паляницю. Разом – смакота!"
Секрет четвертий – сигаретам "ні!"
Теодозій Павлович належить до тих людей, здоров'я яких набагато більше залежить від звичок і харчування, аніж від лікарського мистецтва. Усе життя він дотримувався золотого правила: "Усе – в міру". Не дозволяв собі зловживати алкоголем, ніколи не палив. Мабуть, за здоровий спосіб життя отримав добре здоров'я. Навіть поранення не далося серйозно взнаки. Та недарма кажуть, що роки беруть своє. «Тепер починають батька турбувати суглоби і тиск», – зауважує невістка.
Секрет п'ятий – оптимізм
та повага до людей
Незважаючи на свої літа, Теодозій Павлович дуже активний і життєрадісний оптиміст. Разом із дружиною Марією Гнатівною, молодшою від нашого довгожителя лише на три роки, зростили двох синів, дочекались п'ятьох онуків і чотирьох правнуків. На свята однієї кімнати замало, аби зібрати всіх у родинне коло. Та й добрих друзів і сусідів в їхньої сім'ї не бракувало, бо поважали господаря за добру і веселу вдачу.
Повертаючись у редакцію після зустрічі з цікавою особистістю – красненським довгожителем Теодозієм Гарасимом – пригадала слова голови райдержадміністрації Володимира Сая, який після вручення ключів і документів від "Сенса" (на знімку внизу) і солодощів – на солодку старість, зичив дідусеві на автівці ще онуків до шлюбу возити. А нам залишається побажати столітній ювілей відзначити у міцному здоров'ї і доброму гуморі.
Ірина ГАЄВСЬКА
