Головна Історія Історія прикордонника Назара з Львівщини, який пройшов Бахмут і мріє про мир

Історія прикордонника Назара з Львівщини, який пройшов Бахмут і мріє про мир

Історія прикордонника Назара з Львівщини, який пройшов Бахмут і мріє про мир

Прикордонник Назар родом із Львівщини пройшов через запеклі бої за Бахмут, отримав поранення, але після тривалої реабілітації повернувся до служби. Попри пережите, він мріє лише про одне – звичайне мирне життя.

Після закінчення школи у 2019 році Назар вступив до Української академії друкарства у Львові на спеціальність «Менеджмент». Уже за півтора року вирішив змінити життєвий шлях: перевівся на заочну форму навчання та обрав військову службу. У березні 2021 року, щойно досягнувши повноліття, він приєднався до лав Державної прикордонної служби України. Попри службу, продовжив навчання і у 2023 році здобув диплом бакалавра.

Бойове хрещення Назар отримав у лютому 2023 року під час оборони Бахмута. Його підрозділ тримав оборону в багатоповерхівці безпосередньо на лінії зіткнення. Будівля постійно перебувала під прицілом ворожого снайпера з тепловізійним прицілом, навколо не вщухали обстріли. Для захисту підходи до будинку замінували розтяжками, аби вчасно виявити штурмові групи противника.

«Спочатку був просто шок: усюди постріли, вибухи. Ми замінували підходи до будівлі розтяжками, щоб почути, якщо ворог підбереться впритул. Близько п’ятої ранку побратим визирнув у вікно з тепловізором і в останню мить відхилився. Просто на моїх очах у стіну поруч із ним влучило близько десяти куль. А вже за п’ятнадцять хвилин під нами одна за одною спрацювали дві розтяжки. Ми зрозуміли: росіяни пішли на штурм», – пригадує Назар.

Під щільним вогнем прикордонники почали відхід до сусіднього будинку. На сходовому майданчику вони раптово зіткнулися з групою противника, бійці якої були переодягнені в українську форму. Через неможливість підтвердити, що це свої, ворог відкрив вогонь, зав’язався бій.

Далі військовим потрібно було подолати відкриту ділянку між будинками, яку противник тримав під щільним вогневим контролем. Двом групам вдалося перебігти, однак коли настала черга групи Назара, поруч розірвалася ворожа міна. Уламками поранило його товариша. Назар кинувся надавати побратиму першу допомогу, наклав турнікет, але в цей момент поруч вибухнула друга міна. Його врятував вхід до підвалу – сил спускатися вже не було, тож він просто впав униз, думаючи лише про те, як вижити.

Поранених змогли евакуювати лише надвечір. Виведення відбувалося під прикриттям побратимів та військовослужбовців Збройних Сил України. Через постійні обстріли техніка не могла підійти до позицій, тому Назара несли на ношах близько двох кілометрів під безперервним мінометним вогнем. Він згадує, що весь цей час думав лише про те, аби черговий снаряд не влучив у їхню групу.

Попереду були лікування та тривала реабілітація. Однак пережите не стало для Назара завершенням військової служби. Нині він продовжує виконувати обов’язки у відділенні інспекторів прикордонної служби «Мостиська».

Найбільша мрія прикордонника після завершення війни – знову відчути прості радощі мирного життя: спокійно поїхати у відпустку, подорожувати країною без обмежень і тривог, бачити, як люди вільно гуляють, планують майбутнє та радіють кожному дню. Після пережитого, каже Назар, звичайні речі набувають особливої цінності.