На електронну пошту редакції "Буського порталу" надійшов лист від переселенця із Донбасу Володимира Просянка, який зараз мешкає у селі Топорів Буського району на Львівщині. Подаємо текст листа.
"Мені 60 років, народився на Донбасі. Спочатку був дитячий садок, школа, комсомол, потім – інститут, служба в МВС (колонія строгого режиму), майже чверть свого життя я прожив у США. Коли приїхав в Україну, був здивований усім. Бажав змін, почав знайомитись із політичними партіями, але там тільки потрібні люди із грошима, тобто простому вчителю, інженеру, чи лікарю із їх посадовими окладами у політиці робити немає нічого. Тоді гроші мали самі "братки" із 90-х. Та й у сьогоднішній час появилися сучасні.
Коли побили студентів, поїхав на Майдан. Ось там був дух справжньої України, там були незламні і щирі люди. Це словами не передати. Зараз у нас на Донбасі у всіх бідах звинувачують Майдан. Патріоти України виїхали звідти, залишились ті, які думають, що вони годують всю Україну, а можливо і увесь світ. Вони лютою ненавистю ненавидять все, що українське. Це словами не передати.
Наша родина не змогла там жити, ми виїхали звідти. Знайшли хатинку у Топорові, яка доступна по нашим коштам і майже три місяці ми тут мешкаємо. Люди хороші, доброзичливі, на Донбасі таких вже нема. Живи і радій! Але ось моя "американська" душа теж не може ніяк заспокоїтись. У нашому селі Топорів майже 5 років немає лікаря, а моя дружина лікар, каже, що може робити та приносити людям користь, а їй кажуть, що нема місця. Тут багато можна чого казати, я ж служив у МВС і знаю, як здобувається оперативна інформація. Можете і Ви її здобути, походіть по ринку у Буську, поспілкуйтесь із людьми, вони Вам підтвердять, що влаштуватись лікарем ще три місяці тому, треба було дати 15 000 гривень, медичною сестрою 7 000, санітаркою – 3 000. Невже такі люди брехливі? Запитую у них, чи хтось із них не давав лікарю хабаря? Не має таких. А дороги які? Люди кажуть, що керівництво для себе тільки будує. Виникає питання: а що ми самі для себе робимо? Надіюсь, що зі мною погодяться бужчани.
Я бачу, що в країні нічого не міняється. Про те саме верховенство права вже забули. З корупцією боротьба не ведеться. Партії, які є, бажають бачити в своїх рядах людей із грішми. Виходить, що боротьбу треба продовжувати. А так вже хочеться справедливості і миру…"
