Сьогодні у Чернівцях відкрили пам’ятну дошку загиблому на війні Герою Віктору Редькину. Пам’ятну дошку встановили на фасаді будинку, де проживав Віктор (провулок Ентузіастів, 12). Пом’янути Героя прийшли побратими-нацгвардійці, друзі, родини загиблих чернівчан, керівники міської та обласної влади.
Розпочали захід хвилиною мовчання за всіх Героїв, які віддали життя за Україну.
Відкрили пам’ятну дошку Герою Віктору Редькину дружина Оксана разом з крає урядником Буковини Олександром Фищуком, головою обласної ради Іваном Мунтяном та мером Чернівців Олексієм Каспруком.
Отець Андрій відслужив молебень та освятив пам’ятну дошку Герою Віктору Редькину.
«Як відомо людина живе доти, доки живе пам'ять про неї. Пам'ятаймо Віктора Редькина, пам'ятаймо військових, які героїчно загинули, боронячи рідну землю. Слава Україні! Слава Героям!», – закликав у своєму виступі Голова Чернівецької ОДА Олександр Фищук.
Дружина Героя Оксана Зубжицька-Редькина подякувала всім, хто долучивися до створення та відкриття меморіальної дошки. «Знаєте, життя порівнюють з книгою. Відкриття меморіальної дошки – я не можу сказати, що це остання сторінка, але десь передостання в моєму житті разом зі своїм чоловіком Віктором Редькиним. Всіма своїми діями я намагаюся продовжити його життя тут, на землі – серед живих. Адже я точно вірю, що душа його жива і ми дуже відчуваємо це з донькою. Такі заходи для мене – це можливість ще раз згадати, пом’янути, більше людей долучити і щоби ми теж пам’ятали, що така людина жила… Що це не Герой десь з історії, а Герой сучасності – він ще вчора, позавчора жив з нами в одному будинку, в одному під’їзді, на одній вулиці… Він та інші загиблі Герої України… І тепер місто, Україна повинні пам’ятати своїх Героїв, знати їх в обличчя, знати їх всіх і пам’ятати кожного поіменно», – зі сльозами на очах каже дружина Героя Оксана.
Підтримати родину Віктора Редькина прийшла згорьована мати загиблого Героя Владислава Трепка Ніна Миколаївна. Вона відчула біль втрати на собі – її сина теж забрала ця клята війна…«Ми вміємо кричати беззвучно, ми вміємо плакати без сліз… Для того, щоби всі ті, хто поруч з нами, не відчували того болю, що відчуваємо ми. Ми розуміємо, що скільки ми будемо жити – стільки тут от в нас (в серці – авт.) буде кровоточити рана велика-велика…», – звернулася до присутніх Ніна Миколаївна.
Колишній боєць 24-ї бригади, депутат Чернівецької міської ради Василь Максимюк познайомився з Віктором за декілька днів до його загибелі у селищі Кримське. Від побратимів Героя чув тільки позитивні відгуки. «Ми близько не товаришували – не вистачило часу… Зі слів побратимів Віктора, це була прекрасна людина – високоморальна, інтелігентна, культурна. Справжній фахівець своєї справи», – розповідає Василь Максимюк.
На завершення поминального заходу військові випустили в небо символічні жовто-блакитні кульки зі стрічками, на яких були написані імена загиблих чернівчан. Усіх присутніх запросили на поману – пригощали гарячим чаєм, пиріжками та солодощами.
Довідково:
Віктор Редькин народився у м. Красний Луч на Луганщині 11 січня 1977 року. Проживав з батьком, матір’ю та молодшою сестрою Іриною. У 1993 році здобув загальну середню освіту. Упродовж 2-х років працював в охороні шахтоуправління у Мінусінську. У 1999 році був призваний на військову строкову службу. З 2000 року зарахований на військову службу за контрактом до внутрішніх військ МВС України начальником 2-го відділу розвідгрупи спецпризначення по боротьбі з тероризмом. З 2003 року зі спеціальною миротворчою місією перебував у Косово. З 2005 року – помічник уповноваженого оперативного відділу швидкого реагування «Сокіл» при МВС України.
У 2007–2010 роках працював у Головному Київському міському управлінні з питань захисту прав споживачів начальником відділу контролю послуг, був помічником судді. Проживав у Львові, Києві, а після одруження – у Чернівцях. Закінчивши Академію МВС України, влітку 2011 року вирішує відновитись на військовій службі у внутрішніх військах (зараз – Національна гвардія України) за контрактом. Стає командиром першої роти військової частини 1241, що дислокується в Івано-Франківську. На війні був 10 місяців був з невеличкими перервами на ротацію. Загинув 1 листопада 2014 року на блок-посту поблизу Кримського Луганської області під час виконання службово-бойових завдань в зоні АТО внаслідок обстрілу з БМ-21 «Град». Йому було лише 37 років…
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Галина Єреміца, Громадські новини
