Городок зібрався у тиші та молитві, щоб вшанувати пам’ять Героя з Речичан, Івана Іватя, якого війна вирвала з серця рідних, громади та України.
Материнські сльози, розпука дружини та дітей відлунювали болем, адже їхнє життя вже ніколи не буде таким, як раніше. У спільній молитві, квітах, лампадкових вогнях та синьо-жовтих стягах, що увінчали автівки у скорботному кортежі, виявлялася наша шана Герою. Це найменше, чим можемо подякувати воїну за захист.
Але й цьому – елементарному і зрозумілому – ще мусимо вчитися: прийти на зустріч, парастас, похорон, просто зупинитися на мить, щоб подякувати тому, чиє життя зупинилося назавжди заради нас. Світла памʼять Герою, наші шана, вдячність і слава!
