Головна Духовне Секрет довголіття – у праці й оптимізмі

Секрет довголіття – у праці й оптимізмі

328

Немає, мабуть, такої людини, яка б не хотіла прожити довге і щасливе життя, та ще й у доброму здоров'ї. Однак вдається це не всім. Десятки та сотні років люди намагаються розгадати секрет молодості, здоров'я і безсмертя, та похвалитись  навіть не 100-літнім, а хоча б 90-річним ювілеєм може не кожен.

І поки тривають суперечки щодо факторів, які впливають на старіння, а чарівного еліксиру молодості так ніхто і не винайшов, Теодозій Гарасим (на знімку зліва) із селища Красне ділиться своїми секретами довголіття.

Авто у подарунок

У жовтні цьому енергійному чоловікові виповниться 90 літ. Але ми вирішили не чекати юві­лейної дати, адже днями випала чудова нагода поспіл­куватись із красненським довго­жителем. Йому, як ветерану та інваліду війни ІІ групи, вручили ключі від  новесенької автівки "Сенс" (ЗАЗ). Разом із головою Буської РДА Володимиром Саєм, начальни­ком управління праці та соцза­хисту Василем Стециком (на знімку у центрі) і Крас­нен­ським  селищним головою Оле­гом Лотоцьким ми завітали до оселі Теодозія Гарасима та його родини і дізнались чимало цікавого – про життя, минулі часи і… пісні. Особливо про УПА, які любить співати дідусь, хоча саме через них, заборо­не­них у ста­лінські часи, потрапив до в'яз­ниці. Навіть у свої 90 він згадує невідомі широкому загалу купле­ти про славних борців за волю України. А головне – він знає секрет довголіття, і радо ді­литься ним.

Секрет перший – праця

Так, саме у праці, постійній і невтомній, вбачає дідусь Теодо­зій секрет довголіття. Переко­нані у цьому і його діти, син Ігор і невістка Оля, з якими проживає разом із дружиною Марією.

"Батько усе життя тяжко працював, і це були переважно робітничі професії на різних підприємствах. У повоєнні від­будовував зруйновані заводи, опісля освоїв фах електро­газозварника. А свою трудову діяльність закінчив на Львів­ському каменеобробному за­воді, – розповідає  п.Оля. – Але навіть на заслуженому відпо­чинку йому ніколи не сиділось без діла. Коли були із мамою молодшими, то доглядали чи­малу господарку – корову, індики, кури, поросята". "Навіть зараз батько у постійному русі, – продовжує невістка. – Зда­валось би, яка робота взимку, а він її знайшов: то сніг повідкидає, то доріжку замете. І такий енер­гійний – усе життя".

А пережити Теодозію Павло­вичу довелось чимало. Він наро­дився 4 жовтня 1923 року у селі Новосілки в багатодітній сім'ї. У 1935 році закінчив початкову школу, хоча  нелегко було, бо зран­ку до ночі допомагав бать­кам по господарству.

Секрет другий – молитва

і любов до Вітчизни

У часи воєнного лихоліття довелось Теодозію Гарасиму познайомитись з кулеметною справою, адже захищав Батьків­щину від фашистської навали у лавах Радянської Армії. У бою під Краковом (Польща) у травні 1945 його важко поранили. А врятувала молодого солдата полька, про яку па­м'ятає донині. Мабуть, тоді за­служив у Господа одужання, а тепер – довгий вік. "Сам не знаю, звідки в мене стільки здоров'я пережити війну і сталінську тюрму…, на це, мабуть, Божа воля!" – зізнається дідусь Теодозій.

Під час війни не раз бачив, як чоловіки, з якими йшов пліч-о-пліч, падали від смертоносних куль, а йому вда­лося вижити. З Божою поміччю повернувся додому, хоча товариші кликали податись разом із військами союзників до Амери­ки. Але Теодозій відмовився, бо понад усе любив Вітчизну, яка нагоро­дила його орденом "За отвагу", медаллю "За победу над Гер­манией" та іншими відзнаками.

Але саме рідна земля і того­часний режим завдали чолові­кові найбільшого розчарування. Він заспівав пісню про визвольну боротьбу – і потрапив за грати. Та про свої поневіряння дідусь Теодозій не любить розповідати.

Секрет третій –

домашні харчі

Усе життя Теодозій Гарасим не був вибагливим в харчуванні. Усе, що на кухні готують – все їсть. "Попри думку, що літні люди перебірливі в їжі, з нашим батьком немає жодних проблем. Ніколи не сказав, що тієї чи іншої страви не любить", – розповідає п.Оля і продовжує. – Найдужче любить домашні харчі, аби  все було натуральне. А коли був  молодшим, то й сам брався готувати смаколики. Часто варив таку давню страву, як "ботвина" – з кваску, бурячиння, сметани, муки і часнику. Це дуже поживна і корисна їжа, яку дарує нам земля. А до неї обов'язково пекли пісну паляницю. Разом – смакота!"

Секрет четвертий – сигаретам "ні!"

Теодозій Павлович належить до тих людей, здоров'я яких набагато більше залежить від звичок і харчування, аніж від лі­карського мистецтва. Усе життя він дотримувався золотого пра­вила: "Усе – в міру". Не дозволяв собі зловживати алкоголем, ніколи не палив. Мабуть, за здоровий спосіб життя отри­мав добре здоров'я. Навіть по­ранен­ня не далося серйозно взнаки. Та недарма кажуть, що роки беруть своє. «Тепер почина­ють батька турбувати суглоби і тиск», – зауважує невістка.

Секрет п'ятий – оптимізм

та повага до людей

Незважаючи на свої літа, Теодозій Павлович дуже актив­ний і життєрадісний оптиміст. Разом із дружиною Марією Гна­тів­ною, молодшою від нашого довгожителя лише на три роки, зростили двох синів, дочекались п'ятьох онуків і чотирьох правну­ків. На свята однієї кімнати за­мало, аби зібрати всіх у родинне коло. Та й добрих друзів і сусідів в їхньої сім'ї не бракувало, бо поважали господаря за добру і веселу вдачу.

Повертаючись у редакцію після зустрічі з цікавою осо­бистістю – красненським довго­жи­телем Теодозієм Гарасимом – пригадала слова голови рай­держадмі­ні­страції Володимира Сая, який після вручення ключів і документів від "Сенса" (на знімку внизу) і солодощів – на со­лодку старість, зичив дідусеві на автівці ще онуків до шлюбу возити. А нам зали­шається побажати столітній ювілей відзначити у міцному здоров'ї і доброму гуморі.

Ірина  ГАЄВСЬКА