Головна Коротко Iнвалідність в Буську

Iнвалідність в Буську

393

  Яким би чином у наш час не переоцінювалися життєві цінності, людське життя завжди буде понад усе, і кожен, ідучи на роботу, повинен обов’язково повернутися додому живим та здоровим. Адже будь-яка інвалідність – велика трагедія, біль, травма на все життя. Зрозуміло, людина в такому "статусі" викликає співчуття. Але Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань для того й створений, аби хоч якось полегшити життя травмованим.

 
На сьогодні у Буському відділенні Фонду на обліку 64 потерпілих від нещасного випадку на виробництві, в тому числі і герой сьогоднішньої розповіді, 27-річний житель Полонич Руслан Марціняк.
 
Його життя нічим не відрізнялось від життя його товаришів. Безтурботне дитинство, школа, училище, улюблена справа – копирсатися в техніці і, звичайно ж, райдужні мрії про майбутнє. Армійська служба у навчальному центрі на Вінниччині і здійснила одну з них – здобув спеціальність кранівника. Якби то він міг передбачити, що омріяна "висота" на крані принесе біль та страждання, переверне усе молоде життя. Але, як в народі кажуть: "На все воля Божа".
 
Доленосного 30 березня 2010р. Руслан – машиніст автокрана Львівської комерційно-виробничої фірми, повертаючись на базу, побачив, що попереду ведуться дорожні роботи – асфальтували проїжджу частину. Посеред дороги стояла вантажівка, з кузова якої один працівник скидав асфальт, а інші його розгортали і трамбували. Юнак заздалегідь почав гальмувати, але… гальма чомусь не спрацьовували. Незважаючи на намагання зупинити автокран ручним гальмом та вивернути його в бік – зіткнення таки не вдалося оминути. В результаті – груповий нещасний випадок, в якому троє людей отримали травми. Після цієї дорожньо-транспортної пригоди життя Руслана розділилося на "до аварії" і "після".
 
Мабуть, кожен із нас в своєму житті пережив, так звану, кризу, яка відбирала надію та віру в те, що ще може бути щось добре. Але те, що здається "кінцем світу", як правило, може стати початком нових справ. Слід розуміти, що після найтемнішої ночі завжди наступає день, після найзатятішого буревію з’являється сонечко. Це в деякій мірі і надало напористості молодому парубку вижити і встати на ноги. 
 
Сьогодні Руслан інвалід ІІІ групи і належить до тих людей, які не опускають руки перед бідою, не пливуть за течією, а борються за своє життя.  Допомагають йому у цьому і  працівники Буського відділення Фонду, головним обов’язком яких є організація лікування та санаторно-курортної реабілітації, своєчасна виплата страхових коштів. Але найважливіше, як говорить начальник ВВДФС НВУ в Буському районі Сергій Кріль – чуйне ставлення до потерпілих, індивідуальний підхід до кожного, створення умов, щоб дана категорія людей не почувалася покинутою та забутою.
 
Цьогоріч за 11 місяців відділенням Фонду виплачено 374,4 тис.грн щомісячних страхових виплат інвалідам трудового каліцтва і особам, які мають на це право. Витрати на медико-соціальну реабілітацію становлять  44,03 тис. грн. А саме: санаторно-курортне лікування (2 інваліди трудового каліцтва) – на 21,13 тис. грн; протезування (2) – на 9,32 тис. грн; лікування в лікувально-профілактичних закладах (1 інвалід) – на 0,08 тис. грн; медикаментозне лікування (2) – на 1,27 тис. грн; побутовий догляд (2) – на 5,97 тис. грн; сторонній – на 5,97 тис. грн; витрати на бензин (2) – на 0,29 тис. грн. Відділення Фонду передплатило на 2013 рік часописи «Воля народу» та «Благовість» інвалідам трудового каліцтва І та ІІ груп.
 
Відповідно до Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з 1 вересня цього року Буське відділення перерахувало страхові виплати, щомісячна загальна сума яких зросла на 22,3%.
 
Інна  ПАЛАМАР