Головна Коротко Коли гине мова – вмирає нація

Коли гине мова – вмирає нація

428

 Українська спільнота, за межами України суща, як мало хто інший знає вагу і роль державної мови в житті нації та держави. Коли гине мова – вмирає нація. 

Це розуміють також і багато українців в Україні, проте під впливом антиукраїнської політики нинішньої влади все частіше зустрічаємося із "штампами" радянського часу: "какая разніца, какой язик"… "А за радянської влади була справедливість"… На жаль, ці штампи чуємо не мише від тих, кому вже за 70 років, а й від тих, кому щойно 40. Таке мислення, помножене на антиукраїнські дії нинішньої влади, у багатьох викликає розпуку.
 
Усім, хто тверезо дивиться на світ, зрозуміло, що маємо справу з цілеспрямованим, цинічним наступом на Україну політичного дітища Путіна – "русского міра" з його визначальною тезою: "Де російська мова, там Росія". Не гребуючи брехнею, емісари "міра" намагаються "переконати" українське суспільство, що зросійщення України – самочинний, природний процес і з тим станом треба змиритися. Дійшло вже до того, що на портретах Тараса Шевченка вони пишуть: "я русскій, а не украінец"!
 
Усі, хто по-справжньому дорожить Україною як самостійною державою, для кого українська мова не є лише мовою частини населення України, як це нині подається навіть і урядовцями, а одним з головних атрибутів державності, ідентифікаційним кодом української національної самобутності та одним із засобів вираження такого унікального світового явища, що зветься українською цивілізацією, не може залишатися осторонь чергового наступу на українську мову, підступного інструмента демонтажу української державності.
 
Щоб зупинити отруту, яка нині викидається пропагандистською машиною "русского міра", ми видали невеличку за обсягом книжечку "Хроніка нищення української мови" (72 сторінки) у формі короткого огляду денаціоналізаційної політики окупаційних режимів, у якій на фактах, базованих на енциклопедіях, показано, що русифікація не була природним явищем, а державною політикою всіх російських режимів, закінчуючи путінським.
 
Підготовлена нами книжечка витримала три невеликі видання. Люди постійно питають, де можна знайти. Багато хто робить копії на множильних апаратах.
 
Ті, хто мав змогу читати цю книжку, кажуть, що ситуація, яка нині складається в Україні, вимагає, щоб ця книжка потрапила хоча б до кожного українського вчителя. Наші звернення за підтримкою до кількох людей в Україні ще не дали очікуваного наслідку. Панує запущений у час Леоніда Кучми стереотип, що "мова  може почекати", оскільки на шкалі вартостей українців вона знаходиться далеко за соціальними очікуваннями. 
 
Тому звертаємося до вас з проханням підтримати наш проект, щоб довести "Хроніку нищення української мови" до найбільшої кількості читачів в Україні та за її межами.
 
Роман СУШКО, український політичний і громадський  діяч, доктор філософії. 
 
Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ, український публіцист, член  НСПУ та НСЖУ
 
P.S. Часопис «Воля народу» готовий підтримати цей проект, тому публікуватиме на своїх сторінках «Хроніку нищення української мови».