Головна Культура Моє знайомство з Тарасом Шевченком

Моє знайомство з Тарасом Шевченком

1368

Моє знайомство з Тарасом Шевченком розпочалося ще з ранніх років. Коли був маленьким, бабуся, заколисуючи мене, часто читала вірші Кобзаря. Співати вона не любила, а декламувала дуже гарно. Дякуючи їй, я в шість років розказував вірш "Мені тринадцятий минало" зі сцени сільського Народного дому "Просвіта".

"Реве та стогне Дніпр широкий" – ці слова вимальовували в моїй уяві велику могутню ріку. І в дитинстві, коли я бачив якусь річку, то питав, і водночас стверджував: "А ріка Дніпро в мільйон разів більша?'

Ще дошкільнятами в садочку ми заквітчали портрет Тараса і щиро співали пісню про садок вишневий коло хати. А в молодших класах вивчали його вірші про рідну землю, рідну природу. Як багато зробила вчителька, щоб рядочки Шевченкових віршів запали нам у душу! Які невичерпні скарби Шевченкової поезії розкрила нам, малим, навчаючи любити рідну Батьківщину.

Я підростав. Змінювались мої інтереси. Школа вела мене до пізнання життя. І по-новому постав образ Шевченка, як образ незламного борця за людське щастя, за вільну працю і щасливе дитинство.

Часто зимовими вечорами усією родиною слухали Шев- ченкову поему "Гайдамаки", баладу "Причинна". Кобзарі і бандуристи стояли в одному ряду з казковими героями. Згодом зрозумів, чому мені так подобається слухати вірші Тараса Шевченка. Він писав щиро, правдиво, чесно. Життя його не шкодувало, – рано став сиротою, зазнав чимало знущань, але у нього була велика сила духу. Кобзар був справжнім співцем свого народу, його поезія лунає високою піснею по всьому світу.

Він зі мною протягом усіх шкільних років. Звичайно, тепер я сприймаю творчість поета по-іншому. Знаходжу багато відповідей на питання, які хвилюють. Захоплений глибиною його думок, пристрастю і красою його поезії, я пронесу ім'я і творчість Шевченка крізь усе своє життя.

Ті, хто любить і читає Тараса Шевченка, ніколи не забудуть своєї мови, своєї країни і своєї історії. Вони зараз стоять на Майдані і виборюють гідне життя в своїй Україні.

Мабуть, у свідомості кожного українця Тарас Шевченко лишив слід справжнього борця, провідника, месії… Можу сказати лише одне, я пишаюся тим, що народився і живу у країні, яка має таких великих людей, як Тарас Шевченко. Впевнений, що історія про цього видатного українця буде ще століттями жити і набирати все більше і більше сутності і поваги.

Якщо хочемо відродити і зберегти людську самоповагу, національну гідність і невмирущість, заслужити пошану в інших народів, милість у Бога, уважно читаймо й вивчаймо творчість Великого Кобзаря, живімо праведно, пам'ятаймо про нашу велику місію на землі, не цураймося свого українського роду. Слава Тарасу Григоровичу Шевченку – Великому Українцю!

Андрій ГОФРИК, учень 8 класу Заводської ЗОШ І-ІІІ ст.