Головна Листи Поліомеліт – що ми повинні знати про це

Поліомеліт – що ми повинні знати про це

1239

Роз’яснення щодо основних факторів: 

– поліомієліт відноситься до інфекцій, що мають міжнародне значення;

– поліомієліт вражає, в основному, дітей у віці до 5 років;

– у одному з 200 випадків інфікування розвивається необоротний параліч (зазвичай ніг). 5-10% з числа паралізованих людей вмирають із-за паралічу дихальних м язів;

– з 1988 року кількість випадків захворювання на поліомієліт в світі зменшилося більш ніж на 99%: з 350 тис. випадків до 37 випадків, зареєстрованих в 2016 році;

– більше 16 мільйонів людей було врятовано від паралічу в результаті глобальних зусиль по ліквідації цієї хвороби;

– до тих пір, поки в світі залишається хоч одна інфікована дитина, ризику зараження поліомієлітом піддаються діти у всіх країнах.

Епідемічна ситуація з поліомієліту у світі та в Україні

Більшість регіонів у світі сертифіковані ВООЗ, як вільні від поліомієліту. Альо ендемічна передача вірусу поліомієліту продовжується в Афганістані, Нігерії, Пакистані. Крім того, 16 країн, у т. ч. Україна, знаходяться в переліку країн, де зберігається ризик повернення вірусу поліомієліту: Камерун, Центрально-Африканська Республіка, Чад, Конго, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія, Ірак, Кенія, Ліберія, м’янма, Нігер, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Південний Судан, Сирійська Арабська Республіка. Тому, при перетинанні державного кордону громадянами цих країн, є постійний ризик занесення випадків поліомієліту на територію України.

За повідомленням сайту Глобальної ініціативи з ліквідації поліо, в Сирії в червні 2017 року, вперше з 2014 року, зафіксовано спалах поліомієліту.

Україна та зазначені країни залишаються під загрозою повернення поліомієліту через низькій рівень вакцинації та недоліки в епіднагляді. Для того, щоб гарантувати, що кожна країна залишається вільною від поліомієліту, необхідно дійти з поліовакциною до кожної дитини та зміцнити епіднагляд за інфекційними хворобами. Нагадаємо, в 2015-2016 рр. в Україні тривала боротьба зі спалахом поліомієліту. Завдяки тритуровій кампанії імунізації, яка охопила дітей віком від 2 місяців до 2-х років, циркуляцію поліовірусу було припін.

Збудник поліомієліту, що необхідно знаті.

Поліовірус досить стійкий в умовах зовнішнього середовища: у молоці за температури 18-200 залишається життєздатним протягом місяця; у води виживає до 118 днів; у фекаліях виживає 3-4 місяці. Має високу стійкість до низьких температур, витримує заморожування. Має стійкість до відомих антибіотиків, хіміопрепаратів, витримує дію 700 спирту. Кип’ятіння вбиває вірус миттєво, він гине під впливом ультрафіолетових променів.

Вірус у виділеннях з носоглотки хворого після зараження з’єднання єднання являється через 36 годин, у випорожненнях – через 72 години й продовжує виявлятися в носоглотці протягом 1 тижня, а у випорожненнях – до 2-х місяців.

Хворі особливо небезпечні в останні дні інкубації (період від моменту потрапляння вірусу до початку клінічних проявів) та в перші дні хвороби.

Механізм передачі поліомієліту.

Джерело інфекції – тільки людина: хвора чи носій. До здорової людини збудник потрапляє через рот з часточками випорожнень хворого. Це – фекально-

оральний (провідний) механізм передачі. Може реалізовуватись і крапельний (аерогенний) механізм.

Шляхи передачі поліомієліту – харчовий (з інфікованими харчовими продуктами, в т. ч. овочами, фруктами), водний (через воду джерел водопостачання з фекальним забрудненням; через воду відкритих водойм, що використовують для купання в теплу пору року), контактно-побутовий(через інфіковані предмети побуту, руки). Механічним переносником збудника можуть бути мухи. Спалахам поліомієліту також може сприяти міграція населення (масові виїзди у місця відпочинку, переміщення мігрантів, біженців з країн, де є високий ризик виникнення поліомієліту).

Сезонність захворювання – літньо-осіння пора року

Поліомієліт і його симптоми.

Інкубаційний період поліомієліту (годину від інфікування до перших проявів хвороби) становить 3-35 днів. Реєструються не паралітичні та паралітичні форми поліомієліту. Першими симптомами захворювання є трясця, втома, головний біль, кашель, риніт, диспепсичні прояви (нудота, блювота, тощо), ригідність шиї і біль у кінцівках.

Профілактика. Найбільш надійний метод профілактики поліомієліту – своєчасна вакцинація, яка дає довічний імунітет. Імунізація проводитись відповідно до Календаря профілактичних щеплень в Україні.

Інші заходи профілактики:


ретельне миття рук перед їжею, після відвідування туалету;

– миття овочів та фруктів перед вживанням;

– вживання тільки доброякісної питної води;

– вживання молока в кип’яченому (пастеризованому) вигляді;

– відмова від купання в забруднених водоймах;

– боротьба з мухами і захист від них продуктів харчування;

– обмеження відвідування країн – ендемічних по поліомієліту (Нігерія, Афганістан, Пакистан);

– уникнення контакту з особами, що перебували в цих країнах та мають клінічні прояви захворювання (ГРЗ, гострої кишкової інфекції, тощо);

– проведення обов’язкової вакцинації особам, що планують тривалий час перебувати на території країн, у яких існує ризик виникнення випадків поліомієліту, однією дозою вакцини не менш ніж за 4 тижню до здійснення міжнародних поїздок.