Те, що на сході не АТО, а війна, розуміють усі, навіть урядовці, які й досі послуговуються цією дефініцією "АТО в іншому випадку, як вони стверджують, ми могли б повністю розв'язати руки агресору, який поки що стримується хіба що через тиск Європи та США. Українським військовим та прикордонникам заборонено стріляти у відповідь на провокації російської сторони, звідки щоденно обстрілюють нашу територію, внаслідок чого багато загиблих. Хоча розуміємо, що цього параноїка Путлера, здається, вже ніхто не зупинить. Тому щодень чекаємо на ще якісь кадебістські провокації."
І тільки на перший погляд ви роками розграбовували цю країну та дається, що лінія фронту, якого на її нарід, можуть цинічно заявити, що справді немає, десь там далеко від вони сплачують податки, а решту нас: про війну нагадують не лише "похоронки", щоденнірозмови про призов, мобілізацію, збір і відправку допомоги. Тут ми ніби вдаємо, що у нас все мирно (святкуємо, веселимось, відпочиваємо), і вже звикли до повідомлень з фронту, чергової статистики жертв (насправді, це жахливо, що до цього звикаємо).
Але тил сьогодні це не лише Ізюм і Дніпропетровськ. У тилу, хоч і глибокому і Бущина, громада якої щоденно живе війною, співпереживаючи, допомагаючи, відправляючи відпроваджуючи… Приміром, мешканці Сторонибаб зібрали необхідні кошти, щоб екіпірувати на можливу війну свого мобілізованого односельця. Чи могли би ми ще пару літ назад навіть подумати про таке, що прості люди, а не держава, ось так будуть ставитись до своєї армії, забезпечуючи своїх захисників усім необхідним? Це лише зухвалі мільярдери типу Ахметова, які нехай робить держава. Ніби ми ж з вами не сплачуємо податків? Та ще більше, бо не виводимо награбоване в офшори, як доморощені олігархи.
Часом доводиться чути, що нібито війна на сході це не наша війна, мовляв, нехай Донбас сам "розрулює", і нема чого наших хлопців туди посилати. Проте це не так: на цій війні гинуть військові зі всієї України. І це наше спільне горе. З іншого боку, українська армія не має суттєвої підтримки там, серед місцевого населення, якому не прищепили такої риси, як любов до своєї Батьківщини України. Багато східняків досі не усвідомлюють, чиїх батьків вони діти. Тому хто, як не ми.
Гордістю переповнюється серце, коли бачиш, як в одному пориві наші бущани, переживаючи за долю Вітчизни, допомагають і військовим, і східнякам. Це, мабуть, у нас вже в крові. Згадаймо історію як поступали наші діди під час Голодомору у 30х, а згодом і батьки у 40х роках, коли рятували від голодної смерті т.зв. "хлєбушків".
Сьогодні їхню естафету перейняли внуки і правнуки, виховані у християнських традиціях. Вони різними способами підтримують бойовий рух наших солдатів навіть оцими паперовими ангелятамиохоронцями (йдеться про просвітянську акцію діточокбущан (див. "ВН" за 7 серпня). А вже цього тижня їх підтримали пластуни: вони допомагають збирати харчі для солдатів в рамках оголошеної нами акції "Купуючи товар для себе купи товар першої необхідності солдату, який захищає Україну" (на знімку зліва).
Координатор акції голова спілки ветеранів району Володимир Луженцов задоволений підтримкою небайдужих земляків. «Зібрані харчі, речі, засоби гігієни, каже він, вже незабаром будуть передані військовикам, які лікуються в госпіталі у Львові. Хочемо приїхати до них не лише з цією допомогою, а й невеличкою концертною програмою, аби підтримати їх бойовий дух. У планах також відвідати і вертолітників у Бродах, які знаходяться у неділю, 24 серпня, з нагоди Дня Незалежності у Буську. Якщо вдасться заплановане, то молодь, насамперед, зможе побачити дуже багато цікавого, повчального, що, переконаний, піднесе на вищий щабель її патріотичний дух, і може незабаром і у Буську відновиться традиція пошанування професії захисника Вітчизни, а наші земляки на ротації. До речі, продовжує Володимир Луженцов, у минулий четвер ініціативна група добровольців територіального батальйону самооборони вже вкотре побувала у Золочеві у військовій частині Нацгвардії, де провела учбово-тактичні навчання на бойовій техніці (на знімку вгорі справа). Як відомо, ознайомлюючи збори відбулись весною двічі на базі буських шкіл. Практика таких навчань буде продовжуватись і надалі. До слова, хочемо облаштувати у себе в районі полосу перешкод, в планах відновити роботу стрілецького тиру. Сподіваюсь, що будуть внесені зміни і до шкільної програми, бо мусимо повернутись до ідеї військовопатріотичного виховання ще зі шкільної лави.
Користуючись нагодою, хочу запросити усіх бущан на військовоспортивне свято, яке відбудеться стануть поступати, як і колись, у військові училища».
Сьогодні відбувається чергова сесія Буської районної ради. Не омине вона і проблемних питань, цов'язаних з ситуацією на Сході. Йдеться насамперед про допомогу військовикам та їхнім сім'ям. З цього приводу напередодні голова ради Володимир Замроз сказав наступне:
– Хочу перш за все подякувати усім мешканцям району, які, хто в якій мірі, допомагають місцевій владі вирішувати будьякі питання теперішнього військового часу. Усі ми розуміємо, що війна на Сході це і наша війна, і не лише через те, що там нині воюють наші земляки. До речі, точну їх кількість військкомат навіть не називає кажуть заборонено, військова таємниця. Але у кожному селі знають, хто воює, де і що кому потрібно, аби воювати, аби не став беззахисною мішенню для російських снайперів (за останньою інформацією відомо, що проти батальйону "Донбас" воюють професійні снайпери зі спецназу ГРУ ЗС РФ. Ред). Тому громади, перейнявши досвід РГО "Майдан", вже тепер по можливості повністю екіпіровують своїх земляків, закуповуючи їм і засоби особистого захисту, і взуття, і однострої. Знаємо про ініціативи уряду щодо забезпечення квартирами родичів загиблих. Зі свого боку, звертатимемось до місцевих рад, аби виділяли при потребі сім'ям військовослужбовців земельні ділянки під будівництво, звільняли їх від квартплати тощо.
Разом з управлінням соціального захисту РДА вносимо зміни до програми підтримки пільговиків з тим, аби у районі сім'ї тих, хто нині воює в АТО, отримали пільги за комунальні послуги.
Багато підприємців району допомагають військовим. Ось свіжий приклад. Депутат районної ради Олег Мащак передав у Яворів власний БТР70, який він колись придбав за програмою конверсії (на знімку в центрі). Працівник ДП "Буський лісгосп" Володимир Хомич передав повністю укомплектований після капітального ремонту автомобіль УАЗ469Б для розгортання 66 мобільного військового госпіталю, який формується у м.Львів. Цей автомобіль буде відправлено в зону АТО для надання медичної допомоги військовослужбовцям. Такі вчинки є зразковим прикладом для громадян, які є небайдужими і мають можливість допомогти Збройним силам України.
Хочемо відновити і традиції опіки, закріпивши місцевих підприємців за родинами тих, хто служить. Вони могли б допомогти чи батькам, чи дружинам військовиків підготувати хату до зими, зібрати врожай тощо. Триває третя хвиля мобілізації. На Сході не вщухають бойові дії. Тому мусимо продовжувати допомагати армії, а значить і своїм землякам, бо Україна в небезпеці.
Микола Іванців
