Навіть не віриться, що колись, після війни я вчився разом з сестрами Байко – Даниїлою та Марією. Сьогодні вони відомі в Україні та поза її межами. Заслужені артисти, лауреати державної премії ім.Т.Шевченка.
Та мені вони незабутні як однокласники.
Багатодітна сім'я Байків жила тоді на вул.Шашке-вича. Після переселення з Лемківщини (с.Яблониця біля Сянока) їх життя було нелегким. Трагічно загинув батько. Весь тягар випав на матір. Але пісня і праця у них формувала стійкість, волю та любов до життя. Матір виховувала дівчат на основі національних традицій в українському дусі. Пам'ятаю, як в школі вони часто вступали в суперечки з учнями польського походження, які зневажали переселенців, підтримуючи політику радянської влади, яка гнобила українське населення.
Уроки музики та співів у школі проводив молодий талановитий учитель Божко В.І. Саме він перший виявив у майбутніх співачок вроджений дар до пісні. Та й подальша доля звела їх у вищих музичних закладах Львова. Сестри постійно брали участь в хорі, виступали в концертах не лише в школі, а й у районі та області, дивуючи всіх своїм співом.
У дівчаток була якась особлива скромність, щирість і товариськість. Скільки разів пізніше я зустрічався з ними у Львові і вони завжди з великою приємністю згадували про свої дні в Буській СШ.
Приїхавши на ювілей школи, Марія – професор консерваторії, присіла біля мене і радісно заговорила, згадуючи шкільне минуле. У своєму виступі щиро дякувала школі, що дала їм путівку у велике мистецтво.
Тріо сестер Байко -гордість та слава української пісні. Вони зачаровують нею наші серця. І нам, бущанам, дуже приємно, що ці імена тісно пов'язані з нашим містом.
