Нерідко доля ставить нас в ситуації, коли необхідно зробити вибір: або з усіх сил долати труднощі, або залишитися заручником обставин. Байдужі і слабкі скажуть, що це безвихідь, сильні – шукають бодай соломинку, аби не потопити свого човна. Шанс є завжди, та чи стане духу ним скористатись?
У складних життєвих обставинах опинилась і сім'я П. з с.Топорів. Через несплату послуг пенсіонерці та її безробітному сину відімкнули електроенергію, але вирішити цю проблему дорослому чоловікові не стало духу. Так вони живуть вже не один місяць.
Не зумівши зарадити своїм сельчанам, сільський голова Ярослав Ковальчук попросив допомоги в голови Буської районної ради Володимира Замроза. З ним і вирушаємо до Топорова.
У старенькій хатині нас зустрічає жінка похилого віку, а у куточку через сіру задимленість від пічки ледь помічаємо чоловіка, який лежить на ліжку. Спочатку сільському голові доводиться вигнати з кімнати собак, аби вони впустили чужих. Аж тоді ми потрапляємо до оселі.
Познайомившись з господарями, питаємо, як їм живеться. Жінка, 1930 року народження, ледь пересуваючись по хаті, постійно метушиться: то підкине дров до пічки, то заправить перину на ліжку. До розмови приєднується її син, нарікаючи на своє здоров'я. Пропонуємо йому звернутись до лікарів, та чоловік із певних причин навідріз відмовляється від допомоги. Мабуть, допомагають пігулки і "снодійне", від якого залишилися лише порожні пляшки коло ліжка.
Але про те, що сім’ї потрібна допомога, господар ні пари з вуст. Замість нього про це нагадує сільський голова і просить допомогти у вирішенні цієї проблеми. Може, коли до будинку знову подадуть електроенергію, старенька нарешті побачить просвіток? Може, тоді до хати знову прийдуть чуйні сельчани та фахівці з надання соціальної допомоги. Останні, до слова, й повинні бодай іноді навідувати такі сім’ї.
Ірина КОРЧИНСЬКА
