Роман Баранський – учений, педагог, краєзнавець, літературознавець, в творчому доробку якого 170 друкованих публікацій наукового, методичного характеру, чотири з яких – англійською мовою, 2 монографії, 32 статті хімічного напряму, 38 методичних розробок з різних галузей хімії, 29 тезисів наукових конференцій, одне авторське свідоцтво і 4 впроваджені раціоналізаторські пропозиції, 230 праць (16200 сторінок) в рукописному вигляді.
Баранський Роман Іванович народився 23 лютого 1938 р. в с.Соколівка Буського району в родині селян – Івана і Романії. Дитинство пройшло у важких воєнних і післявоєнних роках. Батько повернувся з війни інвалідом, застав спалену хату, розвалене господарство. Був суворою, але справедливою, глибоко релігійною людиною. Він хотів, щоб син вивчився на священика. Але не так сталося. Р.Баранський в 1954 р. закінчив середню школу на відмінно, був кандидатом на срібну медаль, якої не затвердили в обласному відділі освіти. Рік працював в місцевому колгоспі, займався самоосвітою. В 1955 р. поступив на біологічний факультет педінституту (ЛДПІ), який у 1959 р. приєднали до Львівського університету ім.І.Франка. В червні 1960 р. одержав університетський диплом з відзнакою і профілем учителя біології, хімії в середній школі. Був скерований на роботу в Новоставську восьмирічну школу Новояричівського району, згодом був переведений вчителем виробничого навчання в Новояричівську школу, в якій пропрацював два роки. Ще будучи студентом, проявляє нахил до наукової роботи. Так, за дослідницькі роботи в науковому гуртку та участь в оглядах студентських наукових робіт з агрохімії і біохімії двічі нагороджувався дипломами і грошовими преміями.
У січні 1963 р. переходить на роботу методистом виробничого навчання до Львівського інституту підвищення кваліфікації вчителів, де займався узагальненням досвіду організації дослідницької роботи в учнівських виробничих бригадах, виступав з відповідною доповіддю на республіканських педагогічних читаннях і був нагороджений грамотою Міністерства народної освіти. Повертається до вчительської роботи у Ясенівській СШ Бродівського району, організовує дендрарій і розарій, займається дослідницькою роботою на пришкільній ділянці з мікродобривами за завданням Київського інституту фізіології рослин. В 1965 р. узагальнюючі результати були представлені на ВДНГ у Москві.
У серпні Р.Баранський взяв участь у конкурсі на заміщення посади асистента кафедри хімії Українського поліграфічного інституту ім.Ів.Федорова (з 1994 року – Українська академія друкарства) і був прийнятий на роботу.
У 1970 р. переходить з кафедри на посаду начальника навчальної частини, пропрацював на цій посаді майже 8 років. Опісля повертається на кафедру хімії на посаду старшого викладача.
У Львівському медінституті закінчує річну аспірантуру (лютий 1982 – січень 1983 р.), виконує дисертаційну роботу "Розробка цеолітних адсорбентів для аналізу забруднення повітря", в жовтні 1984 р. на Вченій раді при ЛПІ захищає дисертацію. У травні 1990 р. його обирають доцентом кафедри хімії поліграфічного інституту. Виходить на пенсію в липні 2003 р.
Р.Баранський досліджував творчу спадщину соколівчанина Володимира Супранівського, письменника, останнього з великого роду Супранівських, які відливали дзвони. Найважливіше для соколівчан врятував – як писав покійний Данило Кузик, завкафедри іноземних мов Дрогобицького педуніверситету, – від забуття ім'я нашого земляка В.Супранівського.
Р.Баранський розшукав архів В.Супранівського, опрацював його, видав за свій кошт брошури про нього, зокрема, записані В.Супранівським народні прислів'я і приказки в Соколівці. На 2003 р. у Р.Баранського вже було 24 публікації, присвячених творчості В.Супранівського. Організував наукову конференцію в УАД для відзначення 105 річниці від дня народження письменника В.Супранівського (1996). Разом з редактором Буської районної газети "Воля народу" М.Іванцівим започаткував серію видань "Повернені із забуття", де вийшли підготовлені ним твори В.Супранівського і розповіді про нього.
Працював над популяризацією творчості Г.Сковороди в Галичині, досліджував педагогічну спадщину, заслуги М.Шашкевича в розвитку народної освіти (1772-1850 рр.). Відобразив образ Івана Мазепи в літературі (в двох брошурах). Переклав з польської "Українські ночі або родовід Генія" Єжи Єнджиєвича, а також з російської "Спартак" Джованьолі. Для себе, для душі написав збірку віршів (понад 50), назвав її "Скарб". У віршах розкрив свої болі, мрії і переживання. Тематика віршів різноманітна – лірика, любов. Р.Баранський радів, що в Соколівці діяли визначні люди: В.Кальба, В.Супранівський, П.Зробок, М.Козловський. Він пропагував поетичну творчість своїх земляків і сучасників: А.Куляби, Б.Зробка, М.Сірого, С.Зробка, Я. Левка, І.Чуяк-Супранівської та ін.
З теплотою відзначав випускників Соколівської школи, які стали науковцями – математиків: М.Бартіш (професор), В.Сірий, І.Гайвась, М.Сіра, Н.Залуцька; відомих біологів: А.Ференц, В.Мисак, Ю.Гудзь і С.Гудзь (брати, обидва професори); філологів: Д.Кузик, М.Рудко, геологів і географів: В.Носан, П.Лагола, М.Гриценко; науковців-дослідників теорії спорту, тренерів: М.Бачинський, М.Тиховецький, Й.Бачинський.
Р.Баранський досліджував історію рідного села, написав ряд статей про Соколівку, зокрема «Фрагменти історії с.Соколівка». 12 червня 2011 р. Н.Дубенською в Соколівській школі була презентована книга "Соколівка", авторами якої є Галина Гогоша, Роман Баранський, Марія Стирська, Наталія Дубенська. На святкуванні 60-річчя Соколівської школи 15.06.2008 р. (в Зелену неділю) у Будинку культури з промовою виступив Р.Баранський, в якій засвідчив свій патріотизм, вболівання за долю рідного краю, за Україну. На цю зустріч він відгукнувся статтею "Уклін низенький тобі, школо («ВН» за 31.07.2008 р.), також на цій зустрічі започаткувалась дружба-співпраця Р.Баранського зі Степаном Андрусяком – науковцем, поетом, прозаїком, вихідцем з с.Переволочна, який відзначив "невтомну величезну працю, його суцільний каторжний труд" Р. Баранського.
У вінок світлої пам'яті Р.Баранського вийшла в світ книга споминів "Подвижник пізнання та українства. Окрушини у вінок пам'яті Р.І.Баранського" (Львів. 2011), зредагована С.Андрусяком. Праця про творчість Степана Андрусяка: "Степан Андрусяк: науковець, поет, прозаїк" була останньою прижиттєвою публікацією Р.Баранського. Роман Іванович був добрим, дбайливим сім'янином. Разом з дружиною Романією виховав трьох дітей, 4 внуків. Поняття правди, порядності, чесності і честі були для нього святими. Р.Баранський відійшов у вічність 14 квітня 2010 р.
Михайло СТЕПАНЮК
