Заходи у межах відзначення відбулися у Львові.
Сьогодні, 27 вересня, виповнюється 158 років з дня народження українського історика, громадського і політичного діяча Михайла Грушевського.
Відтак керівництво департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОВА, зокрема, заступниця директорки департаменту Тетяна Плугатор спільно з працівниками львівського музею Михайла Грушевського, студентами та громадськістю поклали квіти до пам’ятника Михайлові Грушевському у Львові.
«Михайло Грушевський був символом боротьби за українську національну ідею. Його внесок у розвиток історичної науки та державотворення неоціненний, а пам’ять про нього буде завжди актуальною в сучасній боротьбі за Україну.
Вшановуючи пам’ять Михайла Грушевського, ми згадуємо про його непохитну віру в українську державність. Це нагадування для кожного з нас про важливість єдності та відповідальності перед майбутнім нашої країни», — зазначив заступник голови Львівської ОДА Іван Собко.
Під час події хор студентів «Людкевич-хор» виконав Державний Гімн України та патріотичні твори, зокрема пісню «Ой у лузі червона калина» і молитву «Боже великий, єдиний». Учасники заходу також мали змогу почути поетичні виступи студентів Львівського музичного фахового коледжу.
Нагадаємо, що торік у травні музей Михайла Грушевського у Львові відзначив 25 років з дня створення.
Довідково:
Михайло Грушевський (1866 – 1934) – народився у м. Холм тодішньої Російської імперії (тепер – Республіка Польща) у сім’ї вчителя та доньки священика. Навчався у Київському університеті Св. Володимира (КНУ ім. Т. Шевченка) на історико-філологічному факультеті.
Був учасником Наукового товариства ім. Т. Шевченка, перетворивши його в академічну установу світового рівня (шляхом створення бібліотек, музеїв, збирання архівного матеріалу).
Одна з найвідоміших праць Грушевського – «Історія України-Руси» (10-томний виклад історії України від прадавніх часі до другої половини XVII ст.). Працю забороняв до поширення російський уряд.
Проживав у Львові, проте революційні події у росії 1905 року, що призвели до послаблення політики царату щодо національного розвитку українців, а також тиск польських чиновників, зумовили повернення Грушевського до Києва.
Влітку 1906 року Грушевський виїхав до Петербурга, де тоді працювала Державна дума, і взяв активну участь у діяльності Української Фракції, Українського Клубу та у роботі редакції заснованого тоді «Украинского Вестника».
1914 року Грушевського заарештували за звинуваченням у австрофільстві, шпигунстві та причетності до створення Легіону Українських січових стрільців. Рік перебував у засланні у м. Ульяновську у росії. У 1917 році обраний головою Центральної Ради Української Народної Республіки.
У 1929 році обраний членом Академії наук СРСР, проте більшість поглядів Грушевського критикували, більшість його співробітників і учнів заарештували й відправили у заслання.
Михайло Грушевський помер у 1934 р. у Кисловодську.
