21 вересня – Різдво Божої Матері
На Західній Україні є багато місць з’яви Божої Матері. Одне з них – присілок Заглина, що належить до Монастирка Жовківського району. За переказами, це сталося одного з погожих осінніх днів у незапам'ятні часи: де стояла Пречиста – почало бити джерело з цілющою водою.
Відтоді стежка до нього не заростає травою, не засипає її і сніг – незалежно від погодних умов тут завжди людно. Несуть віряни свої радості і тривоги, просять Небесну Матір помочі в скорботах та недугах. Знають: вислухає, розрадить, захоронить… Скільки-то ця Богом благословенна земля вже чула таких зізнань, скільки просьб-молитов!
Силу-силенну люду зібрала свята гора біля себе і 13 вересня цього року! В цей день каплиця, що височить в лісі над цілющим джерелом під нею, відзначала своє відпустове свято – День Покладення пояса Пресвятої Богородиці. Незважаючи на те, що цілу ніч чубарив дощ і зранку в п'ятницю хмари посилали на землю свої позивні, були тут прочани не тільки з Львівщини, але й з Івано-Франківщини, Тернопільщини, Рівненщини, Волині.
Чулася говірка буковинців, розмовляли люди білоруською і польською мовами. Привело їх всіх сюди палке бажання разом з Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом вознести молитви до Цариці Неба і Землі, попросити в Неї ласк для світу, а найбільш – для українського народу на його подальшу долю.
Багато з прочан вже спільно молилися з Його Святістю Філаретом ще торік, коли він перебував на Львівщині з пастирським візитом на запрошення Митрополита Львівського і Сокальського Димитрія і свої відвідини Галицької землі розпочав з прощі до Святого джерела в Заглині. Для нього, вихідця з Донеччини, такі поїздки по святих місцях Галичини – своєрідне читання книг з історії духовного життя Західної України.
На підході до джерела, освяченого Богородицею, Главу Української Православної Церкви Київського Патріархату хлібом-сіллю зустрічали діти – зміна батьків, майбутнє України, її гордість і надія, а при вході до каплиці, до якої Патріарх йшов багатолюдним коридором з прочан, – сам Владика Димитрій з усім духовенством.
Святійший Філарет біля каплиці відправив Патріаршу Божественну Літургію. Його Святості співслужили близько десяти владик. Загалом хід торжества передати словами важко, його треба було побачити очима, відчути серцем. Патріарше Богослужіння своїм мелодійним співом супроводжували два парафіяльні хори львівських православних церков. Під впливом піснеспівів відходили далеко-далеко наші повсякденні турботи, болі, образи і негаразди. Прочани всі разом просили: "Пресвятая Богородице, спаси нас! О Мати з Заглини! Врятуй наші душі від ворожої навали та підніми нас з гріха до нового життя з Твоїм Сином. Подай потіху та розраду Своїм милосердям!".
Глибоко западали в серця і слова проповіді, виголошеної Патріархом Філаретом. А були вони про найнасущніше – роль Церкви в житті людей, потребу берегти найцінніший дар, даний нам Богом, – незалежність України та леліяти українську мову як подих і голос рідної землі.
Закінчилося торжество Акафістом Пресвятій Богородиці. Від цілющої сили молитов стількох людей одночасно навіть хмари розступилися на горизонті, давши місце сонцю. Над лісом стояв погожий осінній день, своєрідно символізуючи, що від спільних помислів і дій людей доброї волі зникають всі ворожі підступи.
На велелюдді в Заглині цього хвилюючого дня були вірні Буського благочиння разом зі своїми духовними наставниками – благочинним настоятелем Буської православної церкви святих первоверховних апостолів Петра і Павла митрофорним протоієреєм Петром Салабаєм та священиками православних церков – о.Іваном (Буськ), о.Василем (Топорів), о.Андрієм (Чаниж), о.Йосипом (Гумниська), о.Ігорем (Новий Ріпнів), о.Мирославом (Сторонибаби), о.Остапом (Утішків), о.Володимиром (Петричі). Буська петропавлівська церква і Сторонибабська церква Різдва Івана Хрестителя для своїх парафіян організували спеціальні автобуси, багато надбужанців на прощу їздили власним транспортом. Отець Петро Салабай брав участь в співслужінні Патріарху Філарету в Божественній Літургії.
Бущани, треба сказати, на відпусті в Заглині не вперше. Ще в 2005 році з благословення тодішнього правлячого Митрополита Львівського і Сокальського Андрія, царство йому небесне, тут побував хор нашого петропавлівського храму з настоятелем, супроводжуючи Святу Літургію. Тоді ж о.Петро і наголосив, що ця перша поїздка до Святого джерела прокладе дорогу на майбутнє. Так воно і сталось.
Того, хто біля Джерела віри, як тут ще називають цю благодатну місцину, побував хоч один раз, манитиме сюди й манитиме. Тут відчуваєш себе наодинці з небом, тут кожен клаптик намоленої віками землі дихає Божою благодаттю. Звичайно, відчуття святості залежить від віри – одного з важелів життя християн. До слова, від віри залежить і зцілення тутешньою живильною водою, дарованою Богоматір’ю. Отож, в щирих молитвах до Заступниці роду християнського були і наші просьби.
… Додому ми везли тверду віру і надію. Віру – що Діва Марія всіх нас вислухала і донесе наші благання до Сина Свого; надію – на Її материнський святий омофор.
Любов Покінська,
прочанка, парафіянка
храму св.прв.ап. Петра і Павла
